З архівних джерел про КонституціюУкраїни

Вдаючись до хронології історії, можна впевнено сказати: – Конституція, як державний Закон України була прийнята ще за часів Ярослава Мудрого – це була кодифікація законів Київської Русі, в основу якої було покладено давньоруське звичаєве право. Варто зазначити, що даний збірник законів охоплював ХІ століття та був одним із перших літописних кодексів судових законів княжої доби, що об’єднував процеси судочинства, цивільне та кримінальне право ХІ століття.

Наступним кроком у законотворчому процесі став Договір-Конституція Пилипа Орлика 1710 року, яка є офіційно визнаною першою козацькою українською Конституцією. ЇЇ прийнято вважати однією з перших європейських конституцій нового часу. Але даний документ не набув чинності через те, що був написаний в умовах вигнання.

Вже через два століття було намагання створення нової Конституції. Мова йде про 1918 рік, коли основний закон УНР, який називався «Статут про державний устрій, права і вільності УНР», було прийнято Центральною Радою 29 квітня 1918 року, в останній день існування самої Центральної Ради. Проєкт Основного Закону був підготовлений спеціальною конституційною комісією
на чолі з головою УЦР М.Грушевським. В документі проголошувались державна незалежність і територіальна цілісність України, демократичні свободи та рівність прав громадян. Планувалось, що Республіка буде
із Всенародними Зборами як вищою законодавчою владою, але без посади президента. Українська Народна Республіка проголошувалась самостійною, суверенною, незалежною державою, територія якої повинна бути неподільною, а суверенне право обирати владу повинно було належати народу. Конституція УНР не була реалізована через припинення роботи Центральної Ради.

Конституція 1918 року стала першою Конституцією незалежної і суверенної України, увібравши в себе провідні ідеї української та світової правової думки, та була покладена в основу сучасної незалежної України.

Варто зазначити, що в період радянської влади в Україні було прийнято чотири Конституції УРСР – 1919, 1929, 1937, 1978 рр., які повністю були формальними та скопійованими із союзних конституцій та не відображали реальних справ та стану Республіки в ті, радянські часи. За даними деяких істориків, конституції радянського періоду розроблялися в ідеологічних колах ЦК КПРС.

У 1990 році, під час проголошення Верховною Радою УРСР про державний суверенітет, Декларація про державний суверенітет України стала підґрунтям для «Акта проголошення незалежності України», що в подальшому зіграло роль фундаменту для майбутньої Конституції України.

Протягом 1990–1996 років Конституційною комісією, політичними партіями та науковців було запропоновано 15 проєктів Конституції України.

Проходило обговорення проєкту Коституції України і в постійних комісіях Дніпродзержинської міської Ради народних депутатів.

Пропозиції надавалися народними депутатами України всіх рівнів
до Тимчасової спеціальної комісії по доопрацюванню проєкту Конституції України.

У ніч з 27 на 28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла Основний Закон України – Конституцію.

Конституція України як вищий законодавчий акт визначив базові принципи організації вищих органів держави і місцевого самоврядування, їх відносини і компетенцію, а також права, свободи і обов’язки громадян.

Навіть у тяжкі часи сьогодення, коли у країні йде неоголошена війна,
а російська федерація нахабно порушила та зазіхнула на територіальну цілісність незалежної України, варто пам’ятати, який тернистий шлях нам доводиться проходити до Свободи.

За інформацією архівного управління Камя’нської міської ради