Кам’янчанка Вікторія ще у 2016 році створила домашній притулок для тварин Favorite Animals. Дівчина займається стерилізацією тварин, лікує їх, годує, гуляє з ними, шукає нових господарів та безмірно любить кожного свого пухнастика. Ось тільки з настанням війни доглядати всіх вихованців, а їх 36, стало дуже складно.
Повний будинок тварин
Зараз Вікторія живе у приватному будинку, де має можливість розмістити 15 дорослих собак, 11 цуценят та 9 котів.
– До цього я жила у квартирі, а разом зі мною 7 собак та 6 котів, – розповідає Вікторія. – Я шукала тваринам будинок, але безуспішно. Потім зрозуміла, що тримати у квартирі стільки тварин – це перебір, продала квартиру, взяла кредит та купила будинок.
Перший вихованець, який з’явився у дівчини – великий пес Хатіко. Після того, як поблизу Кам’янського збили ракету, він не виходить із дому, боїться.
– Після вибуху ракета до будинку забігли всі, навіть ті, хто зазвичай туди не заходив, – каже Вікторія. – А так, ночують усі зі мною, щоб ніхто не гавкав і не заважав сусідам. Отак, живу з купою тварин. Ще маю папужки. А іноді до нас приходять їжачки. Буває, що собаки нападають на них. Доводиться їжачків лікувати, тільки після цього відпускаю їх назад на вулицю.
Тут, у притулку, кожна тварина має свою історію. Є онкохворий песик, від якого відмовилися господарі. Їй потрібний постійний догляд та хіміотерапія. Вона теж не виходить із дому, і дружить лише з одним собакою. Є песик, якого збила машина, зараз він ходить із перев’язаною лапкою, щодня Вікторія робить йому уколи, перев’язки, дає пігулки. Але є й хороша новина – дівчина знайшла йому нову родину, тож, собачка підлікуватись і поїде до Рівного. Є собака Юта, у неї було гниття матки, її прооперували, але собака виявився дуже активним і шви розійшлися, знову операція… Є пес Мишка, який ходить у конусі, собачка Доця, яка нещодавно перенесла сонячний удар. Дівчина всіх ласкаво називає синочками та доньками.
Вікторія зізнається, що тварин розбирають дуже погано.
– Віддаю тварин з особливою акуратністю, – розповідає дівчина. – Мені потрібно, щоб людина протягом півроку-року надсилала відео та фото-звіти. Тварину привожу до нового будинку сама, щоб я знала, де вони мешкають. Тому що було багато ситуацій, коли я віддавала тварин, а їх потім виганяли надвір. Був маламут, який сам до мене прийшов, знайшла йому новий будинок, господарі з ним не впоралися і за два дні виставили надвір. Решту собак повертали, бо, бачите, щось погризли, наслідили, а в одного собачки й зовсім задні лапи відмовили, і мені його повернули. Але, слава богу, вилікувала. Буває, бронюють тварин, але потім так і не забирають. Маю кішку, яку викинули. Тому що вона гадила, де доведеться. Останньою точкою для господарів стало те, що вони прокинулися і побачили купу біля обличчя. Я забрала цю кішку, зараз вона живе у великій клітці і вчиться ходити до туалету правильно. Потрібно всіма способами намагатися виховувати тварину, а не одразу ж її викидати.
Але деяким тваринам з міні-притулку все ж таки пощастило. Одне цуценя виїхало до Львова, ще 5 цуценят поїдуть до Фінляндії.
– У Європі дуже популярно брати тварин із притулків, – каже Вікторія. – Вони не мають бездомних на вулиці. А система штрафів там настільки жорстка, що вигнати тварину коштуватиме набагато дорожче, ніж доглядати її. А в нас, на жаль, не так.
Дівчина звертається до всіх із величезним проханням – почніть стерилізувати бездомних тварин! Якщо кожен кам’янчанин стерилізує хоч одну тварину хоча б раз на рік, їхня популяція зменшиться в рази, переконана Вікторія. А поки що дівчина сама стерилізує котів і собак.
– Бачу вагітну кішку, стерилізую її, і повертаю назад, – розповідає дівчина. – Із собаками складніше, у мене немає машини, немає фізичної допомоги, щоб допомогли відловити собаку. Доводиться руками, чи залишаю заявку у міському притулку на вилов та стерилізацію.
Війна змінила плани
Вікторія активно веде сторінку притулку Favorite Animals в соцмережах. Там вона розповідає про своїх підопічних та збирає кошти на їх утримання. З початком війни фінансове становище дівчини, як і у багатьох кам’янчан, погіршилося, а тварин годувати та лікувати треба.
– До війни я не просила допомоги, я добре заробляла, оплачувала кредит за будинок, утримувала тварин, – каже Вікторія. – Усі мої тварини на добрих кормах, бо варити каші немає часу, та й газ у будинку не підключений. Але з початком війни я втратила дві роботи, у мене була паніка, що робити з тваринами, вони ж нікому не потрібні, окрім мене.
Дівчина активно надсилає заявки до всіх можливих організацій: UAnimals, Happy paw, URSA, Hill’s та інші. Вони допомагають із кормом, мисками, лежанками.
Крім цього, Вікторія витрачає близько 4 тис. грн. на обробку тварин близько 800 грн. на господарські товари, тому що в будинку за день необхідно прибирати 2-4 рази. Також потрібно щомісяця близько 500 одноразових пелюшок.
Завдяки небайдужим людям, як з України, так і з інших країн, дівчина збирає на лікування тварин, а також уже вдалося зібрати гроші на паркан та частину матеріалів на вольєр. Допомагає і місцева організація лідерів-початківців. Діти привозять корм, допомагають прибрати на ділянці.
– Хочу поміняти дерев’яний паркан на бетонний, бо сусід, який живе поряд, дражнить собак, а ті стрибають на паркан, та й майже його вже виламали, – розповідає Вікторія. – Також хочу зробити великий вольєр для собак. Поки що вдалося купити лише частину матеріалів. Також у планах знести сарай, а на його місці звести добротну будівлю для перетримки тварин з добрими умовами. Фінансово дуже тяжко.
Щоб діяльність притулку вийшла на новий рівень, дівчина планує створити Громадську організацію Favorite Animals. Нині вона активно займається всіма документами.
– Коли буде ГО, вся діяльність вийде на новий рівень, – каже Вікторія. – У мене в планах ще зайнятися масовою стерилізацією тварин. Щоб люди приходили зі своїми тваринами. Поки що думаю, як це все організувати. Також хотілося б зробити як у європейських притулках: якщо людина хоче взяти тварину, вона на якийсь час стає її куратором, приходить щотижня, вичісує, купає, годує. У 99% цих тварин потім забирають. І це класна практика. Загалом плани наполеонівські.
Вікторія не лише займається притулком, а й працює. Поки її немає, із тваринами залишається її мама.
– Як я все встигаю – не знаю, воно якось саме, – каже Вікторія. – Якщо людина не любить те, що вона робить, вона ніколи не впорається. Люди можуть і двох собак не потягнути, а я дуже люблю тварин, мені подобається те, чим займаюся. Я не люблю людей, але дуже люблю тварин.
Вікторія каже, що її двері завжди відчинені, будь-який охочий може прийти допомогти або вибрати собі вихованця. Телефон Вікторії 068630 0816.
