Наші пращури дуже бережливо ставилися до своїх осель. Це стосувалося місця для зведення будинку, процесу будівництва, життя в домі і навіть прощання з ним. Які саме вірування можуть згодитися і нам, сучасним людям?
Про це пише Vsviti.
Як треба поводитися в домі, що не можна робити
Щоб у домі добре жилося, необхідно було задобрити усіх духів, котрі там проживають, а головне – треба за домом дуже стежити.
Вважалося, якщо у хаті неохайно, то й життя буде неохайним. Раніше стежити за порядком у домі було обов’язком жінок.
Щотижня (деякі рідше) вони натирали долівку, часто підмазували, білили стіни, особливо перед святами.
Хата вважалася мікрокосмом людини, де та робила все, щоб їй добре жилося. Злі сили проникали у цей внутрішній простір із зовнішнього, “чужого” світу, з вулиці. Тому від них ретельно захищалися: обходили дім зі свічкою, вішали підкови, не передавали нічого через поріг.
Прорізи для дверей та вікон – це найбільші “зони ризику”, через які могло просочуватися щось нехороше. Звідси й заборона передавати будь-що через поріг. Прорізи дверей та вікон прикрашалися різними символами. Саме таке значення має різьблена лиштва над вікнами.
Як вибирали місце для житла
За деякими уявленнями місце майбутньої домівки повинна була вибрати свійська тварина, яка, зазвичай, лягає тільки в гарних місцях.
Окрім того, місце обирали за допомогою покладених на ніч речей, перевіряючи, чи з’явиться на них роса.
Ніколи не будували хату на перехресті, бо там могла “діяти” нечисть. Також туди кидали “погані” гроші.
Не рекомендували зводити житло там, де було кладовище, зруйнований храм, де в дерево влучила блискавка.
Традиції під час зведення житла
Існувала традиція на кутах майбутньої хати закопувати монети, певні предмети побуту, щоб господарі жили щасливо, завжди мали гроші.
Великого значення надавали такому етапу будівництва, як вкладання сволоку. На цій великій балці трималася фактично вся стеля. З метою охорони будинку, на сволоках зображували хрести. Кінець будівництва знаменувало обрядове деревце, що встановлювалося на горищі.
Майстрів-будівельників дуже шанували, у процесі зведення старалися їх не нервувати, обов’язково пригощали обідом, а увечері після закінчення робіт могли і чарку налити.
Домовиків “забирали” з собою в нову хату
Коли входили у новобудову, то “хорошого” домовика зі старого житла прагнули перевести сюди.
Дехто вважав, що він сам переходить за господарями, а деякі спеціально брали певні речі зі старої хати, таким чином запрошували домовика.
Коли у хаті творилося щось неладне, то ставили на порозі мисочку з молоком, щоб задобрити і підгодувати домового.
Переважно ж люди вважали домового добрим. Щоб побачити домовика, необхідно було у Страсну п’ятницю принести у дім з церкви запалену свічку.
Вірили наші пращури й в інших духів – померлих предків, які могли повертатися додому. Деякі старожили казали, що за піччю живе спеціальний дух – “запічник”. Щоб його не прогнівити, піч старанно доглядали, обов’язково білили.
Прощання з домом – важливий ритуал
Коли людина помирала, то рідні були зобов’язані допомогти душі успішно покинути свій дім. Адже за певних обставин вона могла повернутися туди злим духом.
Щоб убезпечитися від цього, у хаті, де був покійник, закривали всі дзеркала. Мерця виносили з хати вперед ногами, щоб той більше не повернувся. Коли тіло винесли, у хаті необхідно було символічно прибрати.
