Реалії Дніпропетровщини: майже «Вендетта по-… криворізьки»

Вчорашній випадок буквально вразив Дніпропетровщину – у квартирі багатоповерхівки Кривого Рогу пролунав вибух, постраждали кілька людей, триває слідство.
Перші результати вже відомі – виявляється, у квартирі був гранатомет, ось він і став причиною вибуху. А ось як він там опинився, звучать дуже «вагомі» причини: чоловік нібито їхав із фронту та «прихопив» із собою гранатомет у «якості сувеніра». Тепер дуже цікаво – як він міг вивезти цю небезпечну зброю з території військової частини, де служив, як пройшов через блок-пости? І взагалі, хтось із українських офіцерів якось контролює ходіння зброї серед своїх підлеглих? Чи мають рацію ті експерти, які кажуть, що Україна вже напхана зброєю, і її буде ще більше? Хотілося б дуже хотілося почути результати розслідування від військової прокуратури та інших правоохоронних органів. Адже гранатомет не пістолет і навіть не граната, в кишеню або в сумку його так просто не сховаєш. Так доживемося до того, що скоро з передової на танку приїжджатимуть – у господарстві все згодиться, так би мовити, «для домашнього користування».
Читаючи перші подробиці цієї моторошної історії, особливо про «сувенір» у вигляді гранатомета, згадується французька кінокомедія 1976 «Вендетта по-корсиканськи» за романом Шарля Ексбрая «Вруньї». Події, як випливає з назви, відбуваються на острові Корсика, де ще були звичаї ворожнечі між кланами та кровною помстою, вендетти. Там за сюжетом фільму бандити одного із кланів убивають представників іншої родини. І ось три бойові старенькі, родички загиблих, наважаться на вендетту. У ході підготовки до помсти одна з бабусь дістає зі старовинної шафи гранату на кшталт «лимонки», перев’язану барвистим бантиком, і каже, що це подарунок її родича, який був учасником Першої світової війни. Потім бабусі влаштовують засідку та заманюють одного з бандитів у занедбаний будиночок за містом. Коли бандит заходить у хатину, спрацьовує хитромудрий пристрій із приведення гранати в дію, будиночок та зловмисник розлітаються на шматки. А старенька спостерігає за вибухом і радісно вигукує: «Хороші сувеніри робили 1914 року!».
А у вчорашньому випадку – що, гарні сувеніри робили в Радянській (якщо гранатомет ще часів СРСР) чи українській армії? І де чекати на чергову «бавовну» чергового «сувеніру»? І чи не будемо ми жити за девізом: хрінова жити без кулемета, коли у сусіда – автомат? Тим більше – «сувенірний» гранатомет.