Костянтин Костишин: «У Кам’янському відбувся мій дебют у виставі «Чоловік моєї дружини»

16 серпня на Новій сцені Театру ім. Лесі Українки глядачі мали змогу побачити чудову гастрольну виставу «Чоловік моєї дружини» за участю відомих акторів Олесі Жураківської, Володимира Горянського та Костянтина Костишина. Вистава дуже сподобалась всім присутнім – оплески і сміх майже не вщухали у залі. І ніхто з глядачів навіть і подумати не міг, що Костянтин Костишин, який так блискуче зіграв роль «морячка», вперше вийшов на сцену у цій виставі. Костянтин терміново замінив актора Олега Головка, який грав цю роль раніше, а зараз боронить Україну у лавах ЗСУ. Проте, незважаючи на такий форс-мажор і відсутність спільних репетицій разом з партнерами, Костянтин Костишин впорався з нелегким завданням і органічно влився в акторське тріо.
– Костянтине, ми вже, напевно, можемо відкрити секрет глядачам, що саме у нашому місті Ви уперше вийшли на сцену у виставі «Чоловік до свята»? Чи важко Вам було в перший раз грати у цій виставі і які враження залишились у Вас після її завершення?
–  Якщо чесно, то я очікував гіршого, бо у Кам’янському дійсно відбувся мій дебют у цій виставі. Я заздалегідь готувався до входу у виставу: у мене був текст, звичайно, і було відео прем’єри цієї вистави. Але, оскільки ця вистава грається вже, якщо я не помиляюсь, три роки, то звісно, що вона зазнала певних змін. Щось в ній скоротилось, щось, навпаки, добавилось. Час іде і актори поступово реагують на якісь глядацькі реакції, вносять якісь зміни у свою гру. І таким чином вистава поступово вдосконалюється. Зізнаюсь, що зі своїми партнерами по виставі ми зустрілися лишу у автобусі, коли їхали до вас. У автобусі у нас була, так би мовити, наша перша «читка». А перша репетиція перед виставою і власне прем’єра відбулася саме у Кам’янському. Але оскільки ми всі разом втрьох працюємо в одному театрі, то ми дуже чудово один одного знаємо, і нам було досить легко грати разом на одній сцені. Володя і Олеся мені сказали: «Костя, ти не бійся. Якщо раптом щось піде не так, ми тебе підтримаємо, ми тебе «проведемо». Не хвилюйся з цього приводу». Проте я все одно хвилювався, але все пройшло просто чудово. Допомогло те, що мій герой, на відміну від героя Володі, трохи «тормознутий». До нього все дуже довго доходить.  Я скористувався цим моментом. Коли десь забував текст, то я просто робив вигляд, що це мій герой як то кажуть – тупить.

– Проте глядачі цього не помітили і були у захваті від Вашого героя. Знаєте, я чув як люди розповідали про цю виставу: «Там грали Жураківська, Горянский і морячок». Тобто «морячок» їм дуже сподобався. До речі, Вас не ображає, коли отак, після зіграної ролі до Вас прилипає прізвисько і Вас, уже ідентифікують через Вашого героя?
– Ні, в жодному разі. Я б сказав, що це, навпаки, – дуже приємно. Значить, ця твоя робота десь закарбувалась у свідомості глядачів. А це – головне. Тому я сприймаю це, як комплімент для себе. Взагалі у вас у місті шикарна публіка, вдячна публіка. Видно, що люди люблять театр. Видно, що вони можуть оцінити акторську роботу, підтримати акторів оплесками. А це для тих, хто грає на сцені дуже важливо – відчувати підтримку залу.
– Після Кам’янського ви з партнерами зіграли цю виставу у Дніпрі, Кропивницькому, Вінниці. Які взагалі враження від цього туру. Як сприймала публіка у інших містах цю виставу?
– Мені дуже подобається те, що ми робимо, те, чим я зараз займаюся. І, головне, мені дуже приємно, що людям також подобається те, що ми робимо. У всіх містах нас дуже тепло приймали. Люби сміялись і аплодували. Було помітно, що вони щиро раділи і реагували на те, що відбувається на сцені, що в них світлішали обличчя.
Я взагалі переконаний, що зараз людям необхідна комедія, що Їх треба виводити зі стану стресу, повертати до нормального мирного життя. Я і сам, граючи у цій виставі, закидаю себе у цей процес поступового повернення до нормального життя. І разом з партнерами своєю роботою повертаємо людей до звичайного життя. Коли ми всі разом сміємося, то можна на певний час просто забути про війну.

– Ваш герой у виставі дуже гарно вміє готувати, та зовсім не любить прибирати на відміну від героя Володимира Горянського. А в звичайному житті ви що більше любите: готувати чи прибирати?
– В реальному житті у мене все навпаки (сміється). Я готувати не люблю, це для мене велика проблема. Приготувати, наприклад, борщ, це для мене справжній подвиг. Я зараз живу сам, дружина з дитиною після початку війни виїхали за кордон. Тобто я зараз сам собі господар, і доводиться таки собі готувати. Мені допомагає сестра. Вона мені передає баночки з якимось вже готовими заправками до борщу. Тобто моя задача почистити і порізати овочі: картоплю, моркву, капусту, буряк, лук і все це закинути у каструлю варитися. Та добавити туди ж вже готову заправку від сестрички. Оскільки готувати я не люблю, а робити це все одно треба, то один день я, звичайно, готуюсь до цього процесу, а на другий день – готую. І майже цілий день у мене на цей процес йде. Я навіть салат не люблю різати. Я краще окремо помідор з’їм, окремо – огірок.
А от прибирати, навпаки, мені якось легше. Я взагалі люблю порядок, люблю чистоту. Тому в реальному житті я більш схожий на героя Володі, чим на морячка.
ДОВІДКА
Костянтин Костишин народився 15 жовтня 1965 року у Києві. У 1989 закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого. З 1991 грає у Київському театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, часто виконує головні ролі.
Набув популярності після ролі криміналіста Іннокентія Садовського у телевізійному серіалі «Повернення Мухтара». Також знімався у серіалах «Жіночий доктор», «Поганий гарний коп», «Метелики», «Знай наших», «Ментівські війни. Одеса», «Замкнене коло» та інших.