Демілітаризація зони ЗАЕС та її убезпечення стануть перевіркою того, наскільки доцільним є існування світових організацій.
На найбільшій атомній станції Європи тривають провокації. Після обстрілів та лісової пожежі 25 серпня вона певний час була знеструмлена. Згодом всі 6 блоків відключили від енергомережі, пізніше один повернули в систему.
Півроку триває ядерний шантаж світу. Понад місяць окупанти цинічно звинувачують Україну в збройних провокаціях та обстрілах. Це, на їх «думку», вкладається в поведінкову логіку держави, яка 36 років назад пережила Чорнобильську катастрофу.
За півроку окупації ЗАЕС можна констатувати два зрушення:
1. Заява G7, яка вимагає у росії негайного повернення станції під контроль України
2. МАГАТЕ заявила про можливість направлення місії до Енергодару.
А тепер про цифри. Минулорічний бюджет ООН склав 3,2 млрд доларів, позаминулорічний – 3,07 млрд доларів. Для порівняння, свіжий пакет військової допомоги США Україні оцінюється в 3 млрд доларів. То чи не дешевше світові фінансувати окремі гуманітарні програми: продовольчі, соціальні і т. ін?
Глибока стурбованість та співчуття не рятують світ. І це вже не аксіома, а цілком доведена теорема.