За чий рахунок фантазії? Погляд із Кам’янського

Ні, ну що не кажи, а іноді політ думки наших вищих чиновників викликає, м’яко кажучи, подив.
Точніше, навіть не чиновників, а чиновниць. Наприклад, ще 17 серпня нещодавно призначена міністр соцполітики Оксана Жолнович заявила, що готує низку документів, згідно з якими для пенсіонерів, які мають невелику пенсію, буде доплата… за рахунок меценатів. Так-так, нехай ті бізнесмени, які мають явно зайві гроші, частину цих грошей направлять на добавку до пенсій незаможним.
І нічого, що ці люди з невеликою пенсією все життя горбатилися на рідну державу і відраховували частину свого заробітку до Пенсійного фонду, а там, у цьому фонді, сьогодні чомусь не виявилося грошей. Нічого й те, що пани меценати регулярно сплачують податки та збори, у тому числі й до Пенсійного фонду, тепер вони мають ще й шукати гроші, щоби платити добавки до пенсії замість Пенсійного фонду. Абсурд, чи не так?
Але й на цьому театр абсурду українською не закінчується. Днями віце-прем’єр-міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук заявила, що добиватиметься масової евакуації українців із територій, які опинилися під загрозою переходу під контроль росіян або вже перебувають під РФ, із зони бойових дій, а також звідти, де є реальну загрозу комунальної катастрофи. Думка, звичайно, хороша, але тут же скептики почали ставити пані Верещук питання: а куди подіти маси переселенців?
І пані Верещук знайшла воістину «блискучу» відповідь.
«Кожна сім’я, яка евакуюється з небезпечних регіонів та з СОТ, буде забезпечена належними умовами для проживання та перезимує у теплі. Нині в Україні значна кількість навчальних закладів готується до навчального року, але водночас збирається працювати у режимі онлайн. Їхні приміщення – утеплені та обладнані – можуть стати гарним притулком для ВПО. Було вирішено збільшити кількість закладів, які будуть переобладнані під місця компактного проживання внутрішніх переселенців», – йдеться у повідомленні прес-служби міністерства з посиланням на Верещук.
Ну що ж, просто чудово – якщо школи чи училища-коледжі проводитимуть заняття онлайн, то нічого будівлям пустувати, нехай у них живуть переселенці. Ось тільки незрозуміло, як Верещук і компанія збираються вирішувати ряд проблем, що виникають при такому заселенні напівпорожніх приміщень.
По-перше, притулку. Чимало навчальних закладів таки не мають повноцінних укриттів, де у разі можливої ​​повітряної атаки противника зможуть перебувати сотні людей. Тому й йдуть навчальні заклади в режим онлайн, щоб не ризикувати життям педагогів та учнів. А де переховуватиметься переселенці, якщо їх заселять у такі заклади? Чи пані Верещук уже знає, де у воюючій країні з дірками у бюджетах усіх рівнів взяти колосальні кошти на обладнання тисяч нових повноцінних сховищ?
По-друге, є ще одна, і, мабуть, найважливіша причина переходу навчальних закладів до режиму онлайн. Це – гроші. Не секрет, що ще до війни багато наших «храмів науки» мали дикі проблеми з фінансуванням. Це – не лише зарплати освітян, це – і комунальні платежі. І якщо школи утримувалися за рахунок місцевих бюджетів, і міська влада того ж Кам’янського знаходила гроші на «комуналку», училища та деякі коледжі якось виживали за рахунок обласних бюджетів, то ось із фінансуванням з держбюджету – а це низка коледжів у тому ж Кам’янському. – Було зовсім погано. Доходило до того, що в деяких коледжах на зиму взагалі закривалася частина навчальних корпусів – не було чим платити за опалення.
Якщо школа, училище або коледж працюють офлайн, «на повну котушку», то це – як мінімум 8 годин на день включене на максимум опалення, велика витрата води та електроенергії в робочі години, плюс ще чимало споживання електрики харчоблоками – школярів та студентів треба ж чимось годувати в їдальнях. Якщо заклад переходить в режим онлайн, то відразу досягається чимала економія: опалення включається трохи, вода і електрика витрачаються по мінімуму, харчоблок взагалі не працює. І це зрозуміло – у приміщенні мінімум людей, ні тепла, ні води, ні світла багато не треба. За нинішніх військових умов, коли бюджети всіх рівнів ледве зводять кінці з кінцями, а Держказначейство будь-якої миті може «зарубати» платежі, як це вже неодноразово було в Кам’янському, така економія є просто рятівною і для закладу, і для бюджету.

А тепер подивимося, що вийде, якщо ініціатива Верещук втілиться в життя. У приміщеннях шкіл, училищ та коледжів різко зростуть усі витрати. Опалювати доведеться в режимі 24/7, причому значно підвищити температуру: якщо в навчальній аудиторії +16+17 градусів цілком нормально, то у приміщенні, де живуть люди, а ще й маленькі діти, треба підвищувати хоча б до +20, якщо не більше . Вода також буде використовуватися в тому ж режимі 24/7 – і для пиття, і для приготування їжі, і для прання, і для туалету, і для регулярного вологого прибирання. Споживання електроенергії взагалі злетить катастрофічно: люди знаходяться в будинках цілодобово, а це – телевізори, комп’ютери, електрочайники, мікрохвильові печі, електрообігрівачі, пилососи, просто освітлення кімнат і коридорів. Адже є ще й харчоблок, де десятки сімей готуватимуть собі сніданки-обіди-вечері! Уявляєте скільки грошей треба буде на утримання таких перепрофільованих навчальних закладів! Навряд чи в місцевих та обласних бюджетах знайдуться такі кошти, а про держбюджет ми вже говорили – там ще до війни були провали, а нині подекуди освітян взагалі власним коштом у відпустку намагаються відправити!
Цікаво де брати на все це гроші? Верещук знову каже, що «закордон нам допоможе». Ось тільки кому, як не їй знати, що грошовий потік від наших західних донорів дедалі меншає. Воно й зрозуміло – у них попереду зима, є багато своїх проблем. Чи наша пані міністр всерйоз думає, що німець Ганс чи француз Патрік сидітимуть у холоді-голоді, аби забезпечити теплом та затишком переселенців у далекій Україні?
Може, у держбюджеті знайдуться кошти, щоб разом забезпечити всім необхідним такі перепрофільовані навчальні заклади? Ага, той випадок. Вже сьогодні економісти б’ють на сполох – держбюджет напівпорожній, без західних вливань йому, як говорилося у фільмі «Брат» (начебто як заборонений в Україні), кирдик. Або біле хутрове звірятко, якщо комусь слово кирдик не подобається. Подивіться, як важко йдуть виплати бюджетникам, тим самим педагогам, як їх позбавляють надбавок і, як ми вже писали вище, відправляють у відпустки власним коштом. Або як Держказначейство блокує платежі. Причина скрізь одна й та сама – грошей у державі немає. Тоді про що розповіла сьогодні Ірина Верещук, га? І чи володіє вона хоч трохи фінансовою ситуацією в Україні?
Відомий український журналіст і блогер Дмитро Співак, коментуючи «ініціативу» про пенсії за рахунок меценатів, поставив цілком резонне запитання – а на який нам таке Мінсоцполітики, якщо воно не може знайти грошей для виплати нормальних пенсій, а лізе в кишеню до бізнесменів? Щодо пані Верещук та її «ініціативи» з переселенцями у навчальних закладах, питання напрошується аналогічне – а ця тітка знає, як виживають школи-училища-коледжі в Україні? Може, їй міністр освіти України пан Шкарлет щось підкаже, той самий, кого Корбан днями назвав «марним»?
Чи, може, мають рацію і Співак, і Корбан щодо корисності та компетентності цілої низки високих київських чиновників та чиновниць, га? А то, їй-богу, якась ненаукова фантастика виходить…