Котра година, Кам’янське?

Це фото зроблено по вулиці Бурхана, трохи нижче за готель «Зоря».
Для нинішніх поколінь це – зелений схил, як зелений схил, і нічого більше. А ось для старшого та середнього це досить пам’ятне місце.
Приблизно в середині 70-х років минулого століття на цьому зеленому схилі з’явився величезний годинник. Сам годинниковий механізм був укопаний у землю, але в траві був величезний циферблат: по колу розташовувалося 12 римських цифр, за ними вказували величезні металеві стрілки, хвилинна і часова. Все це було прикрашене квітами, тож у теплу пору року вся ця годинникова композиція виглядала дуже привабливо. На в осінньо-зимовий період годинник, зрозуміло, демонтувався. Годинник прикрашав схил добрий десяток років, якщо не більше.
Цей годинник був лише однією з добрих прикмет 1970-х років. Тоді в місті, яке мало ім’я Дніпродзержинськ, справді створювалося дуже багато. Було запущено в роботу лінію 1-го маршруту трамвая, було збудовано готель «Зоря», кінотеатр «Комсомолець» та ресторанний комплекс «Україна», відкрито рух електропоїздів на лівий берег через «Аврору» та «Зорю», почали працювати 7-й міський лікарня та поліклініка, відчинила свої двері дитячо-юнацька спортивна школа №4, зводилися десятки нових житлових будинків. І все це – тільки на Черемушках, не рахуючи інших житлових масивів міста. Як писали тоді офіційні джерела, Дніпродзержинськ виборював звання зразкового соціалістичного міста.
Усе це закінчилося приблизно в середині 1980-х, коли в тодішньому СРСР почалися горбачовські «прискорення» та «перебудова», які призвели до розвалу і небаченого занепаду економіки. У місті припинилося будівництво, перестали відкриватися нові соціально-культурні об’єкти. Натомість прийшли безробіття, бандитизм та інші «принади дикого ринку». Тоді ж, у 80-х, зник і годинник, не інакше, як пішов на металобрухт. Нині, коли молодому поколінню доводиться розповідати про цей годинник, вони запитують: це на кшталт того, що нині на Майдані в Києві? Що ж, столиці належно мати такий годинник, а от провінційному райцентру типу Кам’янського – ні, не потрібно.
Звичайно, ми в жодному разі не агітуємо за повернення до СРСР та його порядків: історія не вміє рухатись назад. Але зберегти чи відродити все те добре, що було тоді, зовсім не заважало б. І звіряти час за квітковим годинником біля нинішнього шикарно оновленого готелю «Зоря» – хіба це так погано? Як знати, як знати…