Зараз, у наш нелегкий, воєнний час, багато країн надають українцям всіляку військову та гуманітарну допомогу. І дуже приємно бачити, коли осторонь не залишаються й прості мешканці інших країн. Так, днями до нашого міста приїхала кам’янчанка Юлія, яка вже два роки одружена з італійцем Сержіо. Чоловік дуже переживає за наш народ, і, приїхавши до Кам’янського, пара вирушила до благодійного фонду «Карітас Каменське» за допомогою для нужденних.
Юлія розповіла, що Сержіо хотів спочатку допомогти місцевому Карітасу грошима, але у фонді повідомили, що так не можна і запропонували купити необхідні промтовари: засоби гігієни та побутову хімію.
Пара – часті гості у Кам’янському, бо тут мешкають родичі.
– Постійно сюди приїжджаємо, тут мій дорослий син, батьки, – каже Юлія. – Хотіли приїхати ще, коли почалася війна, але син відговорив, але, ось, минуло стільки часу, і я не витримала, вирішила приїхати, і Сержіо зі мною. Хоча друзі його відмовляли, мовляв, тут стріляють, падають бомби, але він не злякався. Спочатку трохи боявся сирен, але зараз, якщо спить, навіть їх і не чує. Плануємо пробути тут до Різдва.
За словами кам’янчанки, в Італії вона живе вже близько п’яти років, із Сержіо знайома чотири роки, у шлюбі з ним – два. Живуть вони у центральному регіоні під назвою Умбрія. Каже, італійці та її чоловік зокрема дуже переживають за Україну, постійно дивляться новини.
– У нас усі показують, що тут відбувається, – розповіла Юлія. – Чоловік плакав. Він дуже переймається Україною. Йому тут дуже подобається: наші традиції, наші Карпати, наша кухня, наша організованість та наше Кам’янське. Він зауважує, як місто змінюється з кожним роком.
Юлія каже, що в Італії дуже багато українців, багато з них, особливо із Західних регіонів, приїхали сюди жити та працювати ще до війни. А ось переселенцям вона не рекомендує їхати до Італії – надто багато бюрократії.
– Оскільки я заміжня за італійцем, то й сама зіткнулася з нескінченною паперовою тяганиною, а у переселенців через це проблеми з виплатами, – каже Юлія.
Але є й приємні моменти: італійцям дуже подобаються наші жінки за красу, працьовитість, незаміжні українки у них у пріоритеті, тож, мабуть, Італія – одне з найкращих місць, щоби влаштувати особисте життя, каже Юлія.
А з настанням війни європейці нарешті починають розуміти, що росіяни та українці – різні народи.
– Коли чотири роки тому ми з Сержіо зустріли його друга, він сказав мені, що я ж російська, на що я відповіла, що я українка, – розповідає Юлія. – “Так ви ж однакові!”, – сказав він. Ні-ні, почала я йому доводити. Адже гени – не воші. Але нині вже немає порівнянь наших народів, нас почали розрізняти.
У «Карітасі Кам’янське» зазначили, що Італія є одним із ключових партнерів фонду, їхня країна надає багато благодійної, відчутної допомоги.
