Лівобережний парк Кам’янського відзначає 40-річний ювілей

40 років тому, восени 1982-го, у лівобережній частині міста було закладено парк. Після його відкриття він кілька років став чи не єдиним місцем на Лівому березі, де можна було культурно відпочити. Автор статті досить добре пам’ятає той час, оскільки саме 1982 року переїхав із батьками на нову квартиру на Лівому березі.

Будівництво житлових 9-поверхових будинків тривало рекордними термінами. Будинки із панелей збиралися буквально за кілька місяців. Бувало, їдеш із початком канікул кудись на літо, а коли повертаєшся в серпні до міста, то з подивом виявляєш, що поряд із твоїм мікрорайоном уже стоять нові будинки. Але якщо житло зводилося в рекордний термін, то з об’єктами соціально-культурного призначення було туго. Реально не було куди піти, щоб відпочити. Бракувало навіть шкіл. Хоча практично щороку відкривалася нова школа, все одно в середині 80-х класи в них були переповнені.

Досить сказати, що автору довелося навчатися в одній із шкіл у класі, порядковий номер якого позначався літерою «З». Тому улюбленими місцями відпочинку дітей залишалися лівобережний дренажний канал та лівобережний парк, також розбитий на березі того ж каналу. Тут можна було покататися на атракціонах, насолодитися видом лівобережжя з висоти «чортового колеса», поїсти морозива, подивитися кіно в літньому кінотеатрі просто неба і потанцювати на дискотеці, що проводилися на концертному майданчику. Величезною популярністю користувався атракціон «Автодром», який у народі називали «Автомобілі, що зіштовхуються». До нього у вихідні вишиковувалися довгі черги.

Головною пам’яткою парку протягом кількох років залишався красень-лайнер ТУ-104. Згідно з однією з міських легенд, усередині цього літака у свій час знаходився кінотеатр, в якому для дітей «крутили мультики». Проживши на лівобережжі досить довго, подібних історій автор чув багато, але сам ніколи всередині цього літака не був. Та й всі, хто розповідає про «мультики в літаку», теж ніколи їх самі не дивилися, а переказували почуті від когось історії. Практика відкривати такі оригінальні кінотеатри всередині списаних літаків справді існувала у СРСР. У 1980-х роках минулого століття в СРСР списані повітряні лайнери досить часто встановлювалися у парках та біля виставкових центрів, а в їхніх салонах обладнали кінотеатри, кафе, клуби за інтересами. Загалом «друге життя на землі» у різних містах Радянського Союзу отримали понад 80 літаків. Наприклад, такий самий ТУ-104 був у 1979 році встановлений у парку імені Чкалова (зараз парк Глоби) у Дніпрі. Але він недовго «пропрацював» як кінотеатр. Наприкінці 80-х він був розбитий вандалами і демонтований. Наш «лівобережний» літак, як повноцінний кінотеатр, так і не запрацював. Можливо, були кілька презентаційних кіносеансів, після яких літак почав виконувати просто декоративні функції, прикрашаючи своєю присутністю парк та пустельний берег каналу (тоді лише починали висаджувати перші дерева на лівобережжя, що добре видно на фотографіях того часу). Ходили чутки, що кінотеатр так і не почав працювати, оскільки у ньому були проблеми із пожежною безпекою.

Можливо, пожежні інспектори, заборонивши показувати всередині фільми, уберегли мешканців міста від великої трагедії, оскільки на рубежі 80-90-х років минулого століття літак справді згорів. Його обгорілі «останки» було розрізано та вивезено. Натомість літній кінотеатр, розташований на території парку, протягом кількох років функціонував із максимальним завантаженням. Тут не лише показували фільми, а й проводили концерти, виступали приїжджі циркові трупи. Жителі лівобережжя на той час жартували, що мешканці з верхніх поверхів багатоповерхівок навпроти парку «добре влаштувалися», оскільки могли дивитися фільми прямо зі своїх балконів.

Але інтерес до літнього кінотеатру різко знизився після відкриття 1987 року у лівобережній частині міста повноцінного кінотеатру «МИР». Перестало обертатися в 90-ті роки і «чортове колесо». Воно ще довго «нависало» над парком грандіозною, але химерною металевою конструкцією. Ідеї ​​”відродити” його до життя і знову запустити як повноцінний атракціон, так і залишилися нереалізованими, і в результаті “колесо” порізали на металобрухт. Хоча ходили чутки, що його продали до парку якогось південного міста, а за документами просто списали як брухт. Різниця в ціні, зрозуміло, пішла до кишень причетних до цього чиновників.

Недовго проіснував у парку ще один оригінальний атракціон – закручена спіраллю водяна гірка, як у справжніх аквапарках. Нею можна було скотитися прямо у води лівобережного каналу. Хоча атракціон і користувався популярністю у дітей, але з якоїсь причини незабаром було закрито. 90-ті роки минулого століття і перше десятиліття нинішнього століття були не райдужними в історії парку. Він поступово заростав, занепадали застарілі атракціони. Але все одно залишався одним із улюблених місць відпочинку мешканців лівобережжя. Багато хто з тих, хто свого часу бігав тут дитиною, наводили сюди вже своїх дітей.

Наприкінці 90-х парку пощастило – головою Дніпровського району, куди територіально входив парк, став Юрій Могулєв. Він одразу ж визначив пріоритети – підтримка та відродження кінотеатру «МИР» та лівобережного парку за рахунок районного бюджету, тут постійно проводилися суботники з благоустрою. Парк більш-менш упорядкували і врятували від запустіння, тоді ж його почали називати «Парком Юрського періоду» (нагадаємо, Могульова звали Юрій).

Кілька років тому розпочалася генеральна реконструкція парку, після завершення якої він був урочисто відкритий у вересні минулого року. І зараз, через 40 років після свого народження, оновлений лівобережний парк ніби переживає свою другу молодість. Він став чистим, сучасним, елегантним, з новими атракціонами та прикрашений фонтаном. Незважаючи на воєнний час, у літній період у ньому завжди було багато людей, у тому числі й тих, хто змушений був залишити свої будинки через війну. Пам’ятається, восени 2017 року святкували 35-річний ювілей парку. Були дитячі програми, катання на конях, загальне чаювання, великий концерт, шоу мильних бульбашок та вогняне шоу, задерикувата дискотека в стилі 80-90-х років. Тоді ж планували майбутнє, говорили про те, що на базі нашого лівобережного парку можна відродити Всеукраїнський фестиваль рок-н-ролу «Бітломанія». На жаль, війна перекреслила багато починань.