100 років випробувань: у музеї Кам’янського відкрилася виставка до Дня пам’яті жертв голодомору

Масовий голод в Україні 1921-1923 та 1946-1947 років, Голодомор 1932 -1933 років – одна з гострих та болючих тем в українському суспільстві, яка зараз, на тлі війни, розв’язаної Росією, набуває нової актуальності. Історія циклічна, українців знову стали нищити як націю. Саме всім цим подіям і присвячено виставку «Голод в Україні. 100 років випробувань. 1922-2022», присвячена Дню пам’яті жертв голоду в Україні.

Відкриття виставки відбулося 18 листопада, її авторка – Ольга Мащенко, завідувач відділу науково-освітньої роботи, представила фотографії, документи, картини, які відображали ситуацію тих років.

Мета експозиції – розкрити аспекти гуманітарної катастрофи українського суспільства. Організований радянською владою та керівництвом Росії масовий штучний голод у 1920-х та 1940-х роках, Голодомор у 1930-х роках, а також знищення сільськогосподарської техніки та господарств, вивезення Росією зерна у 2022 році – все це має яскраво виражений антиукраїнський напрямок, спрямований на знищення нашого народу.

Досі невідома й точна кількість жертв серед кам’янчан.

– Якщо говорити про кількість померлих, які занесені до мартиролога, то вона не вражає – це понад 2 тисячі людей, які проживали на території Кам’янського, – розповіла директор музею Наталія Буланова. – Адже довгу годину вважалося, що в нашому місті не було голодомору, бо був завод, який давав роботу. Але виявлені останнім часом в архіві документи свідчать з точністю до наоборот, бо там є діагнози, які підтверджують той факт, що робітники вмирали саме від голодоморних аналізів: водянка, виснаження організму. Цифри завжди приховувалися, ми не можемо достовірно встановити з точністю цифру померлих від голодомору мешканців Кам’янського. У нас є акти смертності мешканців села Романкове. Під час окупації їх вивезли до США, і вони зберігаються в одній із бібліотек Конгресу. Там є повністю списки мешканців Романкового і відомо, що лише за перші 4 місяці 1933 року померло 488 осіб. Серед померлих багато дітей, похилого віку з діагнозом виснаження організму.

Ольга Мащенко розповіла, що у людей під час Голодомору забирали все, доходило до того, що доводилося їсти тверду солому, якою встеляли дахи. Усі закони були спрямовані на те, щоб селянин якнайбільше віддавав владі, а при цьому сам не мав нічого. А свідки тих жахливих подій до останніх днів не хотіли особливо розповідати про знущання тодішньої влади, а раптом повернутися…

На жаль, тема геноциду актуальна й донині. Саме тому у назві виставки можна побачити поточну дату. Адже сьогоднішня війна по суті той самий геноцид.

– Історія рухається по колу, ми живемо в історичний період, коли формується українська нація, – зауважила Н. Буланова. – Після 2014 року, після Революції Гідності, коли розпочалася війна, ситуація була такою, що якби було повномасштабне вторгнення, то Україну можна було б підкорити, але зараз ситуація змінилася, виросло нове покоління людей, які розуміють ціну свободи, розуміють, що історичне коло треба розірвати, вийти із цієї залежності від Росії. Коли ми говоримо про ті голодомори, ми повинні про них пам’ятати, пам’ятати про ті, хто спричинив їх – більшовицько-комуністична російська тоталітарна влада.

Виставка Голод в Україні. 100 років випробувань. 1922-2022» працюватиме до початку грудня, а 26 листопада всіх мешканців та гостей міста запрошують до міського музею на покладання квітів до пам’ятного знаку жертвам Голодомору.