У листопаді 1967 року на житловому масиві Соцмісто було відкрито ковзанку «Хімік» зі штучним льодом і трибунами на 3200 місць, який на кілька десятиліть став одним із головних та улюблених городянами об’єктів у місті.
Ініціатором будівництва ковзанки виступив заводський колектив «Хімкомбінату» (зараз ПАТ «ДніпроАЗОТ»), робітники якого в основному жили саме в цьому районі, та директор підприємства Є.І.Добровольський, великий шанувальник хокею.
Ковзанку зводили методом «народного будівництва», люди будували його для себе та своїх дітей, тому особливо агітувати їх чи переконувати – не доводилося. По суті ковзанка стала першим об’єктом соцкульбуту в цьому районі, покликаним зробити дозвілля робітників комбінату цікавим та різноманітним. Вже через рік недалеко від ковзанки відкрилося легендарне кафе «Крижинка», що відразу стало неймовірно популярним у городян. А 1970 року відбулося відкриття палацу культури «Хімік».
На ковзанці проводилися республіканські та всесоюзні змагання з хокею, у спортивних секціях навчалися юні хокеїсти та фігуристи.
Покататися на його льоду могли всі охочі (а таких завжди було багато), до того ж пускали на ковзанку безкоштовно і безкоштовно видавали напрокат ковзани.
Відразу після відкриття ковзанки у місті було створено хокейну команду хімкомбінату «Хімік», яка того ж року дебютувала у четвертому дивізіоні першості СРСР з хокею. Оскільки своїх класних гравців на той час у місті не було, то в команду запрошували хокеїстів з інших команд, пропонуючи їм житло та хорошу зарплату. Охочих було досить і нова команда, показавши гарну гру, вже в перший рік свого існування отримала право підвищення в класі. Наступного року «Хімік» грав уже у другій лізі. Якщо на всесоюзній оренді хокеїсти «Хіміка» не досягли вражаючих результатів, то на республіканському рівні 1969 року у складі збірної команди Дніпропетровської області посіли перше місце на хокейному турнірі Зимової Спартакіади СРСР, ставши чемпіонами України з хокею. А у 1970-му та 1971-му роках «Хімік» двічі поспіль завоював республіканський кубок з хокею.
Бажаючим докладніше дізнатися історію цієї колись популярної команди ми можемо порекомендувати прочитати книгу «Дніпродзержинський хокей» (автори Ю.Яцина, С.Чурса, А.Бородін), в якій є не лише докладна розповідь про історію розвитку цього виду спорту в місті, але велика кількість унікальних чорно-білих та кольорових фотографій. Книгу було видано за допомогою Аркадія Райцина, засновника та генерального директора загальнонаціональної програми «Людина року».
Чи потрібно говорити, що на той час усі хлопчаки Соцмістечка буквально «хворіли» на хокей. З настанням морозів у навколишніх дворах заливалися імпровізовані ковзанки, де проходили не менш спекотні льодові баталії, ніж на «Хіміку». На «домашніх» матчах команди «Хімік» завжди було повно хлопчаків, які прагнули зайняти місця ближче до борту. Справа в тому, що коли під час гри у хокеїстів ламалися ключки, вони просто викидали їх за борт. Там ці уламки одразу ж підбиралися. Місцеві умільці найчастіше примудрялися заново склеїти ці уламки, і тоді можна було у дворах грати не купленою в спортмагазині ключкою, а фірмовою, що побувала в руках справжніх хокеїстів.
Як зазначалося вище, перший склад команди «Хімік» здебільшого складався із запрошених хокеїстів. На відразу ж після відкриття на ковзанці почалася робота з підготовки своїх спортсменів, благо, що бажаючих займатися у спортивних секціях було достатньо. Більше того, в розташованій неподалік ковзанки середній школі №20 було організовано спеціальний спортивний клас із хокейним ухилом. У ньому навчалися лише хлопчики, яких набирали з усього міста. Цей «хокейний» клас займався за індивідуальною програмою. Загальноосвітні предмети у них починалися з другого уроку, а замість першого уроку у хлопців було обов’язкове ранкове тренування на ковзанці. Літні канікули учні цього класу проводили у спорттаборах, граючи вже у футбол та займаючись загальнофізичними тренуваннями. Декілька хлопців із класу згодом було запрошено до юнацької команди знаменитого київського «Сокола».
Слід зазначити, що на ковзанці «Хімік» свої перші кроки у спорті робили багато відомих у майбутньому спортсменів. Наприклад, Дмитро Іванович Підгурський, який у 1991 році у складі збірної СРСР став срібним призером юніорського чемпіонату Європи. Надалі він у складі національної збірної України брав участь у трьох чемпіонатах світу з хокею. Після закінчення спортивної кар’єри Дмитро Підгурський працював тренером в українських клубах та був тренером молодіжної збірної України з хокею.
Коли ковзанка відкривалася у 1967 році, його проект вважався одним із передових. Але згодом у країні почали будувати криті ковзанки, де можна було б грати в хокей і займатися фігурним катанням цілий рік. У цьому плані наш “Хімік” програвав своїм критим “побратимам”. Але життя ковзанки не завмирало і влітку. Продовжували працювати секції у спортклубі «Промінь», а сама ковзанка перетворювалася на концертний майданчик. За спогадами старожилів, влітку льодову арену накривали спеціальним настилом і на ньому проводилися концерти, в тому числі артистів, які приїжджали на гастролі.
У 1980-х роках директором ковзанки був Володимир Ілліч Домрачев. Через відоме ім’я по батькові діти називали його Леніним. Паралельно з керівництвом катком Володимир Ілліч займався ще з двома групами фігуристів. На початку 70-х років він уже працював у спортклубі «Промінь» тренером з фігурного катання, але через конфлікт з керівництвом клубу змушений був написати заяву про звільнення за власним бажанням. До міста Володимир Ілліч повернувся лише за кілька років. Директором ковзанки “Хімік” він пропрацював 6 років, але після чергового конфлікту з керівництвом спортклубу вирішив кинути спорт. Після цього Володимир Ілліч чотири роки пропрацював на міській станції юних туристів, навчав дітей премудростям водного, пішохідного та гірничого туризму. У 1995 році його запросили на роботу до Центру позашкільної роботи та дитячої творчості, де він працював до останнього дня свого життя, будучи керівником міських гуртків туризму та стрільби з лука. Помер Володимир Ілліч Домрачов 1 лютого 2022 року.
На жаль, після розвалу СРСР ковзанка «Хімік» розділила незавидну долю багатьох подібних об’єктів у місті та країні. Через неможливість його утримувати, він перестав функціонувати та згодом повністю зруйнувався. Кілька років тому в Кам’янському було ухвалено рішення звести нову Льодову арену, яка мала відродити колишню славу міського хокею. Але реалізації цих планів завадила війна.
Фото з відкритих джерел та соцмереж.
