26 грудня 1977 року в Дніпродзержинську відкрився новий сучасний кінотеатр «Комсомолець», який тривалий час залишався головним культурним центром Черемушки.
На перетині вулиці Звенигородська та проспекту Василя Стуса (у 70-х роках – вул. Бойка та Комсомольський проспект), там, де зараз розташований кінотеатр та побудована поряд з ними «багатоповерхівка», довгий час був пустир. Втім, цей майданчик уже тоді мав пряме відношення до культури. Саме на цьому місці розташовувалися пересувні зоопарки і цирки-шапіто, що заїхали в місто. Коли на пустирі почалося будівництво невідомого об’єкта, мешканці довколишніх будинків були цим обурені, бо звикли, що сюди постійно навідуються заїжджі циркачі, а за життям тварин із пересувних зоопарків можна було спостерігати прямо з вікон квартир, що виходили на пустир. Втім, коли з’ясувалося, що будують не щось, а саме кінотеатр, пристрасті одразу вщухли.
Будівельний майданчик одразу став улюбленим місцем для ігор місцевих пацанів. Незвичайна архітектура майбутнього кінотеатру, дозволяла із захопленням грати тут у хованки та у «війнушку». І хоча будівництво було обгороджене дощаною огорожею, але коли такі перепони зупиняли відчайдушних пацанів? На жаль, траплялися під час цих ризикованих ігор та травми. Автор статті, сам тоді ще дитина, був свідком однієї такої нагоди, коли школяр молодших класів напоровся на цвях, перелазячи через паркан.
Кінотеатр будувався ударними темпами, виростаючи просто на очах. Зводив майбутній «осередок культури» Черемушок колектив будівельного управління №3 Придніпровського хімічного заводу. А проект цього культурного комплексу було розроблено співробітниками Дніпродзержинської філії Київського науково-дослідного інституту містобудування під керівництвом головного архітектора О.П.Романенка.
Багато хто помилково вважає, що відкриття кінотеатру було приурочено до наступу нового 1978 року і мало стати своєрідним новорічним подарунком городянам, але це не так. Будівельникам було поставлено завдання: здати об’єкт до 60-річчя встановлення Радянської влади у Дніпропетровській області. А ця дата випадала якраз на 26 грудня. Невиконання такого завдання від партійних органів могло мати серйозні наслідки, тому будівельники працювали не покладаючи рук і таки вклалися у встановлені терміни.
Урочисте відкриття кінотеатру відбулось 27 грудня 1977 року. На відкритті, згідно з тодішньою традицією, секретар комітету комсомолу будівельного управління № 3 ПХЗ І.Пахолько передав дирекції кінотеатру символічний ключ. Як почесні гості на церемонії відкриття була присутня творча група кіностудії імені О.Довженка у складі якої були і наші земляки: директор музею кіностудії Тетяна Тимофіївна Дерев’янко, яка народиласяу Дніпропетровську; випускник ВДІКу, уродженець Дніпродзержинська актор Сергій Свічников, а також молоді, але вже відомі актори Георгій Дворніков, Віктор Степаненко та Галина Демчук. Першим фільмом, який побачили мешканці міста у новому кінотеатрі одразу після його відкриття, стала пригодницька стрічка «Тачанка з півдня», знята на кіностудії імені Довженка.
Кінотеатр одразу став улюбленим місцем городян. На площі близько 1500 квадратних метрів розмістилися два зали для глядачів («Червоний» на 400 місць і «Блакитний» – на 200 місць), просторе світле фойє, буфет, кімнати відпочинку. Навколо кінотеатру були передбачені тераси для прогулянок, а серед головних елементів зовнішнього оформлення будівлі виділялися скульптурна група «Комсомольці» та мозаїчні панно, які збереглися і зараз.
Особливою популярністю кінотеатр користувався у дітей: адже тут можна було подивитися на великому екрані улюблені мультфільми із серії «Том і Джеррі», поїсти смачного морозива, постріляти в тирі. Оскільки дитячі квитки коштували лише 10 копійок (дорослий – 25 копійок), то особливо популярні фільми школярі ходили кілька разів. Навіть змагалися, хто більше подивиться той чи інший фільм. Автор точно пам’ятає, що «Піратів XX століття» він особисто подивився 5 разів!
З початком перебудови у кінотеатрі з’явився один із перших у місті відеосалонів, у якому «відики» можна було дивитися на великому екрані. Але на початку «бурхливих 90-х років» настали зміни. У кіно стали ходити дедалі менше, і згодом зали виявилися закритими. У фойє з’явилася дискотека, причому вперше у Дніпродзержинську вона була нічною, приходило чимало народу, завдяки цьому «Комсомолець» протримався ще кілька років.
На майданчику перед кінотеатром з’явився стихійний ринок, можна було оформляти документи, перетворити стихійний ринок на законний і отримувати непогані гроші за рахунок оплати торгуючих, але… Тодішня дирекція кінотеатру порахувала нижче за свою гідність перетворювати заклад культури на базар, а ринок згодом переїхав до колишнього ресторану “Україна”.
У 2004 році кінотеатр був виставлений на продаж, був аукціон, найреальнішим претендентом вважалася відома у місті фірма «МіКомп». Але перемога дісталася підприємниці з прізвищем Кучма – родичі тодішнього президента України. Пожвавити і відновити кінотеатр їй не вдалося, і вже в 2008 році власником «Комсомольця» стає донецька фірма, пов’язана з Рінатом Ахметовим. Але і з її приходом нічого не змінилося – кінотеатр, як і раніше, був порожнім і руйнувався.
Довгий час красень-кінотеатр стояв безхазяйним, поступово руйнуючись і перетворюючись на місце, цікаве лише мандрівним собакам та бомжам. У 2020 році міська влада заявила про намір реконструювати будинок і відродити до життя легендарний кінотеатр у вигляді повноцінного торгово-розважального центру. Черговий власник будівлі, бізнесмен Олександр Равіткін, був сповнений надій та оптимізму провести відновлення будівлі у максимально можливі короткі терміни. Було розроблено докладні плани реконструкції і навіть розпочалися будівельні роботи. Але… російське вторгнення в Україну “поховало” і цей проект.
