Це фото зроблено пару днів тому під час вечір сутінків. Напевно, багато читачів дізналися конвертерний цех ДМК, нині – Каметсталі. Чесно кажучи, картина моторошна: темні громади виробничих корпусів і якась мертва тиша, що давить на вуха. Раніше тут було і світло, і гамірно.
Світло у темний час доби від численних промислових ліхтарів та від розпеченого металу, шумно від гуркоту обладнання та тепловозних гудків. Був тут і, чого гріха таїти, і дим різних кольорів, який постійно дратував місцевих екологічних активістів. Але головне – металургійний гігант працював, давав тисячі робочих місць, платив зарплатню та податки. Отже – і в міському бюджеті, і в кишенях кам’янчан водилися гроші, економіка міста працювала і забезпечувала гідне життя мешканців. А тепер – темно та тихо…
Ми в жодному разі не звинувачуємо власників і топ-менеджерів Каметсталі в цьому, обставини виявилися сильнішими. У країні війна, перерізані шляхи експорту металу з України, стали стали масові відключення електроенергії, вся світова економіка занурюється в кризу. Як виживатиме промисловий гігант Кам’янського – відомо Богові одному.
І дуже хотілося б, щоб гурт Метінвест впорався з цими викликами і зумів зберегти головне підприємство нашого міста. Підприємство, завдяки якому Кам’янське із села перетворилося на потужний індустріальний центр. Є народна мудрість – найтемніший час доби настає перед світанком. Нехай вона збудеться і цього разу, і за темними часами настануть світлі. А Каметсталь знову засяє вогнями ліхтарів та загравою розпеченого металу, знову зашумить гуркотом обладнання та гудками тепловозів. І гудок підприємства, про який ми нещодавно писали, буде сповіщати про початок і кінець робочої зміни, а не про чергову атаку північно-східних сусідів, що зникли.
