Помер український поет, автор пісні “Два кольори”

У неділю, 29 січня, помер відомий український поет, громадсько-політичний діяч, Герой України Дмитро Павличко. Йому було 94 роки.

Про це повідомив голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський на своїй сторінці у Facebook.

“Сьогодні ввечері помер Дмитро Павличко. Мені щойно про це повідомив Богдан Горинь з посиланням на доньку письменника”, – написав він.

Дмитро Павличко належав до покоління так званих “шістдесятників” – української національної інтелігенції з яскраво вираженою громадянською позицією, представників культури та політики періоду тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської “відлиги” в СРСР.

Окрім власне літературної діяльності, Павличко займався перекладами, був дипломатом та політиком, одним із авторів Акту проголошення незалежності України.

Віхи біографії

Дмитро Павличко народився 1929 року в селі Стопчатів Станіславського воєводства Польщі (тепер — Косівського району Івано-Франківської області). Розпочав навчання у польській школі, де в класі серед євреїв та поляків він був єдиним українським учнем.

У 1944 році навчався у гімназії в Коломиї. 16-річним парубком вступив до сотні УПА, де обрав собі псевдо Дорошенко.

Перший опублікований вірш “Дві ялинки” (1951) було надруковано під час навчання у Львівському університеті.

У 1953 році виходить перша поетична збірка Дмитра Павличка “Любов та ненависть”, за нею – інші. Тираж збірки “Правда кличе” було вилучено з продажу та знищено через опублікований у ній сонет “Коли умер кривавий Торквемада” – реакція на смерть Сталіна.

Чимало його поезій стали піснями. Серед них – “Впали роси на покоси”, “Явір і яворина”,  “Долиною туман тече”. Найвідоміша пісня “Два кольори” заледве пройшла цензуру в УРСР, оскільки символічні червоний та чорний кольори  асоціювалися з революційним прапором ОУН.

1964 року Павличко починає працювати у Києві у сценарній майстерні Кіностудії імені Олександра Довженка. Згодом займає посаду редактора українського журналу іноземної літератури “Всесвіт”.

Завдяки перекладам Дмитра Павличка з’явилися українською мовою твори класиків світової літератури Шарля Бодлера, Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарки, Райнера Марії Рільке, Генріка Ібсен та багатьох інших.

Як громадський діяч активно виявив себе в кінці 1980-х та на початку 1990-х, коли обіймав посаду голови Товариства української мови імені Тараса Шевченка, а також став одним із засновників Демократичної партії України і Народного Руху України.

У 1990—1994, 1998—1999 роках, а також від 21 жовтня 2005 року до 25 травня 2006 року — народний депутат України.

Від 1995 до 1998 року Павличко був Надзвичайним і Повноважним Послом України у Словацькій Республіці, Послом України в Республіці Польща.

Від 2006 до 2011 року очолював Українську всесвітню координаційну раду.