У музеї Кам’янського згадували Тараса Шевченка (фото)

Сьогодні, 9 березня, виповнилося 209 років з дня народження прозаїка, поета, художника, філософа, фундатора української нації і навіть пророка, людини універсальних обдарувань та інтересів – Тараса Григоровича Шевченка. Уранці представники міської влади та молоді поклали квіти біля його пам’ятника, а вдень у музеї історії міста відбулося Шевченківське свято, на якому згадували життя та творчість Великого Кобзаря.

На заході усіх присутніх знайомили з творчістю Шевченка, місцевий ансамбль виконував пісні на його слова. Звучала козацька пісня, яка увійшла до спадщини ЮНЕСКО, як нематеріальна культурна спадщина. Виконувалася вона на дуже рідкісному інструменті – козацькій лірі, яка має досить незвичне, навіть містичне звучання.

А читала вірші Кобзаря, які актуальні і до наших часів, кам’янчанка Марія Гончар, яка популяризує українські вірші у нашому місті та далеко за його межами.

Як зазначила директорка музею міста Наталія Буланова, сьогодні ми повинні більш глибше вивчати поезію Тараса Шевченка, який в свої творах з’єднав і мертвих, і живих, і ненароджених, і наших земляків, тобто показав, що ми – одна родина, одна українська нація і ця нація є непереможною.

– Шевченківське свято. Це свято ми відзначаємо під час національно-визвольної війни, коли триває відбиття російської агресії. І цей день також увійде в історію, як увійшов день, коли гімназисти чоловічої гімназії Кам’янського в 1918 році під час жахливого холоду, під обстрілами, святкували Шевченкове свято… Згадалося з історії, як 24 грудня 1916 року на румунському фронті під час Першої світової війни загинув українець, який воював з боку російської армії, а інший українець, який воював з іншого боку, у лавах болгарської армії, знайшов у нього Кобзар, пробитий кулею, зі слідами крові. Він зберіг той Кобзар, який у подальшому став великою реліквією. Тобто українці, які воювали з різних боків, раптом усвідомили, що вони – одна нація. І в цьому велика заслуга Шевченка, який сьогодні надихає нас, дає нам сили. І коли говорять, що з Шевченка потрібно зняти шапку, зробити його більш сучасним, мені здається, що  він самодостатній. Він такий, який є, – наголосила Буланова.

На святі були присутні почесні гості: начальник відділу культури департаменту з гуманітарних питань Наталія Іларіошина та настоятель Парафії Преображення Господнього греко-католицької церкви отець Ігор Пагулич.

Наталія Іларіошина звернувшись до молоді, підкреслила, що цей патріотичний захід надасть можливість ще більше повірити в Перемогу і любити нашу Україну.

– Хтось скаже, ну яке це свято? А це справжнє свято, бо Тарас Шевченко – символ нашої України, і сьогодні у присутніх є можливість задуматись над тим, заради чого наші хлопці гинуть на передовій… Символом нашої України є символ, який відомий далеко за межами нашої країни – Тарас Шевченко. І сьогодні ми маємо нагоду ще раз зрозуміти, яка прекрасна наша мова, яка прекрасна наша історія, і ми ніколи нікому не дамо її знищити. І тому сьогодні ми говоримо про Кобзаря, про великого Шевченка, про його твори, про людину, яка надає нам можливість і зараз вірити в те, що добро переможе зло, що рано чи пізно закінчиться війна, і вам, нашій молоді, відбудовувати нашу Україну, відбудовувати те, про що писав Тарас Шевченко. Він казав: «Моє життя – це приклад історії моєї Батьківщини». І сьогодні цю історію продовжуєте ви, наша молодь, – зазначила Іларіошина.

Отець Ігор Пагулич у свою чергу відмітив, що Шевченко залишив свій слід в історії не на роки, а на все життя. Чого варто тільки згадати, коли наші бійці деокупували Балаклію, знімали з білборда рашистський плакат, і побачили під ним слова Шевченка. Він справді пророк і супроводжує нас всю нашу історію, підкреслив Пагулич.

До речі, збірка поетичних творів «Кобзар» визнана найпопулярнішою книгою серед усіх друкованих видань, саме про неї згадують у першу чергу.