У ХХ столітті Гімназійний проспект був головною вулицею нашого міста. Примітно, що тут все було першим: гастроном №1, ремісниче училище №1, фотографія №1, перукарня №1, середня школа №1, хлібзавод №1. Проспект з унікальною історією: бачив і радість святкових демонстрацій та сльози репресованих городян, а ще тут розташовані унікальні будинки, багато з яких збереглися до наших днів.
Так усім відомий корпус Дніпровського технічного університету. У цій будівлі, збудованій протягом 1909 – 1910 рр., знаходився дитячий притулок Православного товариства допомоги бідним. У притулку виховувалися діти-сироти робітників Дніпровського заводу. Початковий фонд для будівництва притулку створено з пожертв директора заводу Ігнатія Ясюковича, службовців та робітників. У притулку було обладнано спальні, їдальню, навчальні кімнати. Дошкільнят навчали методом німецького педагога Фребеля. У 1913 році при притулку було відкрито школу та ремісничо-мистецькі майстерні плетіння, шевця, ткацтва. Дитячі вироби продавалися, а кошти йшли потреби притулку.
Майже зруйновано, але ще тримається будинок на проспекті Гімназійному, 3. Цей будинок, у якому довгі роки була редакція газети «Дзержинець». Будинок №3 був збудований на початку 20 століття і одночасно вважався як будинок №2. Він був одним із перших на Гімназійному проспекті та належав нотаріусу Крюкову – власнику першого в Кам’янському автомобілі. Також Крюков брав активну участь у тому, щоб Кам’янське набуло статусу міста. У 1913 році у складі делегації від села Кам’янське він вирушив до Катеринослава, щоб взяти участь у засіданні регіональної влади з питання присвоєння Кам’янському та ряду інших сіл статусу міста.
Цього ж року біля будівлі з’явився новий власник – кам’янчанин Ставінський, який здав його під Комерційні збори Кам’янського. 1917 року в цьому будинку відкрили читальний зал, а за кілька років тут влаштовувалася редакція газети «Дзержинець».
З 30-х років минулого століття редакція переїхала до сусіднього будинку – №5. Сьогодні його виставлено на продаж. А колись був збудований відомим кам’янчанином, чехом Богумілем Циплем, конторником заводу та садівником. До переїзду в Кам’янське він працював садівником у маєтку поміщика Мекленбург-Стрелецького у Полтавській області, де вирощував ананаси, які постачалися до Петербурга, до царського столу.
Коли Ципль переїхав до Кам’янського, то працював у Головній конторі Дніпровського заводу. Будучи людиною заможною, він почав споруджувати велику двоповерхову будівлю, тоді вона була під номером 3 (зараз це №5). Чоловік мріяв, що в ньому вже зі своїми сім’ями житимуть його четверо дітей. Але вони не захотіли, і тоді, 1909 року, він продав будинок за 8200 рублів директору Дніпровського заводу Ернесту Сундгрену.
Після цього будинок перейшов кам’янчанину Ставінському, який здав його в оренду під фотоательє. А 1913 року тут була редакція газети «Відгуки життя». А вже у 30-х роках тут розташувалася редакція легендарної газети «Дзержинець».
Сумна доля будівлі, побудованої на початку ХХ століття, що знаходиться за адресою Гімназичний проспект, 15. Можливо, незабаром вона буде втрачена назавжди, як і сумнозвісний будинок на Пеліна, 13, де знаходився по сусідству міський відділ НКВС. Від останнього лишився невеликий фрагмент стіни. На внутрішньому фрагменті будинку залишилися сліди від куль. Очевидно, у дворі будинку розстрілювали людей.
ФОТО: «Кам’янське. Історичний простір».
