Історичний район нашого міста, який називається Верхньою колонією, цікавий своєю історією та таємницями. Це зараз тут розташовано багато різних установ, а раніше – жили люди, які увійшли в історію Кам’янського і не тільки.
Усім відома будівля архівного управління, розташована на вулиці Архівній, 10, була збудована на початку ХХ століття. Тут колись жив племінник директора заводу, інженер Ігнатій Казимирович Ясюкович зі своєю дружиною Софією і сином Станіславом. Народився Ігнатій Ясюкович у 1879 році і був одним із спадкоємців родового маєтку Дубники у Литві. Навчався в Імператорському Московському Університеті на фізико-математичному факультеті, а потім – у Львівському політехнікумі. Коли у 1905 році у Польщі почалися демонстрації, і російський цар Микола Другий запровадив там воєнний стан, Ясюкович хотів піти на службу в піхотний Уфимський полк, подав прохання імператору, але отримав відмову. Його не прийняли через хворобу серця. До Кам’янського, за свідченням істориків, він приїхав у 1907 році, де влаштувався інженером на Дніпровському заводі, та оселився з сім’єю в теперішньому архівному управлінні. До речі, на горищі було знайдено їх сімейні фотографії та листи.
Ще одна знайома усім будівля розташована на вулиці Ясюковича, 2. Зараз це окружна прокуратура Кам’янського. Та раніше це був багатоквартирний будинок, збудований у 1895 році. Таку інформацію опублікували історики на сторінці ФБ «Кам’янське. Історичний простір».
«На кількох освітлених електричними ліхтарями вулицях Верхньої колонії, які не мали назв, у 1908 р. знаходилося 32 житлові будинки. В одно- та двоповерхових будинках, оточених садами з клумбами, були: електроосвітлення, водопровід, каналізація, котельне опалення. Мешкали в будинках на 3-7 кімнат з кухнями та передпокоєм від 1 до 8 родин. Представлений на фото житловий будинок, що знаходиться на колишній Верхній колонії, збудований у 1895 р.», – пишуть історики.
Цікавий своїм архітектурним рішенням будинок на вулиці Басейній, 33. Нині будівлю займають служби металургійного підприємства, а до 2008 року – редакція заводської газети «Знамя Дзержинки».
А взагалі цей двоповерховий будинок з’явився у Верхній колонії на початку ХХ століття. Упродовж 1914-1918 років тут мешкав директор Дніпровського заводу Адольф Макомаський. Доля не раз зводила його з заводом: в 1894 році він працював у будівельному його відділенні, через два роки перейшов у прокатне, яке очолив у 1900 році. Через три роки він поїде до Польщі, де обійме посаду директора Ченстоховського металургійного заводу, та в 1908 році знову повернеться до Кам’янського, і стане помічником директора Дніпровського заводу. У 1915 році Макомаський стає директором-розпорядником заводу. Цю посаду він обіймав до 1918 року, ставши п’ятим і останнім дореволюційним директором Дніпровського заводу. Також Макомаський відомий своєю доброчинною діяльністю: допомагав бідним та переселенцям у часи Першої світової війни. У 1917 році його обрали заступником голови першого виконкому Кам’янської ради робітничих депутатів. Після революції із сім’єю він виїхав до Польщі.
Будинок, в якому він жив бачив багато знаменитих постатей. Тут мешкав технічний директор підприємства у 1925–1929 роках Іван Бардін – знаменитий вчений-металург, майбутній віце-президент Академії наук СРСР. Авраамій Завенягін – у майбутньому один із керівників радянського «атомного проєкту». Він очолював завод у січні–серпні 1933 року. Згодом тут жив видатний директор заводу Йосип Манаєнков. Він був засуджений до страти як «ворог народу» та розстріляний у 1938 році. Також у будинку знаходилася квартира головного інженера заводу Всеволода Жданова, якого теж розстріляли.
У повоєнні роки тут розмістився Будинок техніки. Згодом тут розташовувалися відділ науково-технічної інформації та їдальня для інженерно-технічних працівників. На початку 70-х було зведено чималу прибудову, де розташувався відділ автоматизованих систем управління заводу.
До речі, ще за життя Макомаського біля будинку був парк з широкими алеями та фонтаном. Та зараз від нього нічого не залишилося.
Фото. «Кам’янське. Історичний простір»
