Про цей вельми цікавий випадок розповів нам колишній начальник цеху з виробництва товарів народного споживання (у простонародді – кришталевий цех) Дніпровського меткомбінату Олександр Михалець.
Здається, багато кам’янчан знають або хоча б чули, хто такий Максим Голосний. Двічі, у 2010 та 2015 роках його було обрано сільським головою Єлизаветівки, і обидва рази він безславно достроково йшов у відставку, оскільки односельці висловлювали йому недовіру. 2020 року він балотувався у мери Кам’янського. Результат не просто провальний, він – зневажливий: Голосний зібрав у 7 (!!!) разів менше голосів виборців, ніж його основний конкурент Андрій Білоусов, а партія «Батьківщина», яку представляв Максим, взагалі не змогла подолати прохідний бар’єр до міськради. Після такої ганьби Голосний не дуже часто «світився» у місцевій політиці, воліючи розповсюджувати брудні брехливі новини через свій Інтернет-ресурс. З початком великої війни з Росією він повідомив, що з першого дня в діючій армії і знаходиться в зоні війни.
Може Михалець розповісти про Голосного й інше – те, чого, напевно, не знає більшість кам’янчан. Десь у 2011 році, невдовзі після першої безславної відставки з посади голови Єлизаветівки, Голосний заявився у кришталевий цех. З’явився не сам, а зі своїм приятелем-покровителем, тодішнім головою профкому ДМК Миколою Колючим. «Солодка парочка» заявила, що хоче рішуче перетворити та покращити роботу цеху – запровадити інновації, розширити асортимент продукції та різко збільшити ринок збуту та обсяги продажів. Натомість ці двоє хотіли «накласти лапу» на цех: контролювати виробництво, розставляти своїх людей на ключові посади та, найголовніше, отримати виняткові права на продаж та контроль отриманого прибутку. Сперечатися було марно: «солодка парочка» вже побувала на прийомі у тодішнього гендиректора ДМК Завгороднього, «навішала йому локшину» і заручилася підтримкою (а треба сказати, у Колючого дуже непогано виходило «їздити по вухах» Завгороднього). Під заступництвом Колючого Голосний розпочав кипучу діяльність – шукав нових покупців, змінював зовнішній вигляд продукції, фарбуючи її у різні кольори, аж до позолоти чи сріблянки. Чесно кажучи, нові зразки кришталю від Голосного виглядали не дуже, не йдучи ні в яке порівняння з тим, що пропонував український ринок, тож продажу взагалі не йшли. У цей час почалися кадрові перестановки в цеху, Колючий зажадав БЕЗКОШТОВНО відвантажити йому партію кришталю. У результаті Михальцеві довелося піти – працювати в таких умовах просто не було можливості. Вже за кілька років, 2015-го, дирекція ДМК запросила його назад, але було пізно – цех просто помер, виробництво завмерло, люди розбіглися. Такий сумний підсумок «новаторської» діяльності Колючого-Голосного – занедбане унікальне для нашого міста виробництво.
Але повернемося до того, з чого ми розпочинали нашу статтю – з того факту, який розповів Михалець.
– Восени минулого року я у своїх справах їхав машиною до Полтавської області берегом Кам’янського водосховища. Біля каналу «Дніпро-Донбас» зупинився – там був блокпост. До автомобіля підійшов чоловік у касці, камуфляжі та з автоматом, і я впізнав у ньому Максима Голосного! Пам’ятається, я тоді ще сказав йому: Максиме, ти приніс людям дуже багато зла, і Всевишній тобі це не простить! – згадує Михалець.
Олександр Михалець вважає «фронтове життя» Голосного його черговою зухвалою брехнею, і з цим важко не погодитися. По-перше, блок-пост на кордоні Дніпропетровської та Полтавської областей на каналі «Дніпро-Донбас» далеко знаходиться від лінії фронту. По-друге, навряд чи ЗСУ, де, як стверджує Голосний, він проходить службу, охоронятимуть блок-пости у далекому тилу. Отже, Голосний проходить службу не в армії, а в територіальній обороні Петриківського району, який нині став частиною укрупненого Дніпровського району. Чи може він служить у спеціальному підрозділі ЗСУ, який охороняє канал? Якщо навіть так, то це зовсім не фронт, про який говорив Голосний.
– І в тероборону Голосний пішов із двох причин: щоб піаритися як патріот та захисник України і щоб «відкосити» від призову в бойові частини та відправлення на фронт, – переконаний Михалець.
І знову ж таки, з ним важко не погодитися. Тим більше, що в Кам’янському вже відомий випадок з «опозиціонером» Ільковим, який кілька днів не приходив до військкомату, незважаючи на повістку, а потім за допомогою високих покровителів із Дніпра влаштувався у тероборону обласного центру і також успішно «відкосив» від призову. Схожа історія вийшла і з Голосним, переконаний Михалець.
Схоже, кам’янський «правдоруб» Максим Голосний вкотре натрапив на елементарну брехню. До речі, він поповнив список представників міської так званої опозиції, яка дуже дивно поводиться зараз, у розпал війни. Втім, це окрема історія.
Михалець розповів і про те, як поводиться під час війни і приятель-покровитель Голосного, бос профспілки «Металістів» Каметсталі Микола Колючий. Втім, і це окрема історія…
