Саме це відоме українське прислів’я, щоправда, у дещо зміненому вигляді, спадає на думку, коли читаєш сьогодніщній допис у соцмережах колишнього нардепа з Кам’янського Віталія Купрія.
«Вчора фракція ЄС і нардеп від Голоса зареєстрували проект постанови 9280, який дає директиви уряду як вести перемовини з РФ щодо їх капітуляції у майбутньому.
У разі її ухвалення зникнуть можливості для офісу імені Єрмака здати інтереси українського народу! З іншого боку економічний потенціал ворога буде знищено на довгі роки, а українці отримають можливість провести важливі соціально-економічні реформи.
Пропонується не просто розмовляти про репарації, які підуть в кишеню чиновникам ОП. Буде чітко встановлено, що ВСІ громадяни України від немовля до пенсіонера мають право на компенсацію МОРАЛЬНОЇ шкоди від війни. І для цього з РФ буде щорічно стягуватись 10% суми її валового внутрішнього продукту що приблизно складає її теперішньому військовому бюджету.
А це дасть кожному приблизно 15 000 гривень компенсації щомісяця! Тоді відпаде за ненадібністю інститут житлових субсидій, можна буде впровадити накопичувальне пенсійне страхування, ефективну страхову медицину тощо.
Проте цей проект постанови визначає що питання відшкодування майнової шкоди регулюються окремо стосовно кожного потерпілого, чиє житло або бізнес зазнали втрат. Там інші джерела компенсацій.
Давайте стимулювати Верховну Раду якнайшвидше ухвалити цю постанову!», – пише Купрій.
Ну що тут можна сказати?
Перше. На жаль, в історії немає випадків, коли країна, що програла війну, на всі 100% виплатила репарації. Приклади тому – Німеччина, яка ані після першої, ані після другої світових війн не виплатила все те, що призначили їй переможці. У першому випадку Гітлер, який прийшов до влади 1933-го року, відмовився платити, у другому – Німеччина розпалась на ФРН та НДР, а цим країнам їх союзники – США та СРСР – дозволили не виплачувати репарації у повному обсязі.
Друге. Щоб добитися репарацій від РФ, Україні треба не лише виграти війну, а й залучити на свій бік практично весь світ. А це – не лише США та Євросоюз, а ще й Китай, Індія, Бразилія тощо. Чи дозволять ці країни знекровити та зробити банкрутом свого постійного партнера, яким є Росія? Як то кажуть, питання поки що відкрите. Та й в США та Євросоюзі знайдеться чимало політиків та бізнесменів, яким просто невигідно втрачати такого потужного торгового партнера, як РФ.
Третє. Чи вірить сам Купрій, що грошові кошти, які будуть надходити від переможеної Росії, будь-яка влада України розподілить між УСІМА громадянами? Адже щось схоже ми вже колись пережили, коли нас запевняли, щоб від розбазарювання майна колишнього СРСР виграє кожний українець. Ваучери пам’ятаєте, коли кожному громадянину України обіцяли по 10 тисяч тоді ще радянських карбованців? І що, багато пересічних українців збагатилися? Що, кам’янчани нині володіють Каметсталлю, ДніпроАзотом, цемзаводом або ж ЦУМом, річковим портом, Дніпровагонмашем чи ще чимось більш-менш цінним, що було і є у нашому місті?
Це, лише на перший погляд, деякі питання, які каменя на камені не залишають від оптимізму пана Купрія. А ще – щось дуже вже він захоплюється партією «Євросолідарність» Петра Порошенка. Може, саме тому колишній кам’янчанин так часто критикує Зеленського та його команду, що вже вирішив співпрацювати саме зі своїм колишнім оппонентом Петром Олексійовичем? Тим більше, що в Україні все частіше й частіше говорять про наступні вибори…
Кам’янчанин думкою багатіє
