Реалії Кам’янського: кремація замість солодощів

Це фото зроблене вчора. Як бачите, будівля ця – у чорних тонах, та й думки при її вигляді виникають аж ніяк не світлі.
Містяни старшого покоління добре пам’ятають цей будинок. Розташований він на перехресті проспекту Аношкіна і вулиці Української Добровольчої армії (колись – вулиць Ленінградської та Республіканської). Колись, ще за СРСР, тут була зона впливу гіганта оборонної індустрії, розташованого в Дніпродзержинскьку – Придніпровського хімзаводу (скорочено – ПХЗ). Саме ПХЗ був господарем житлового фонду на цьому мікрорайоні, саме ВРП (відділу робітничого постачання, російською звучало ОРС) ПХЗ належали розташовані тут магазини.
Щодо житлового фонду, то ПХЗ якісно доглядав свої будинки – своєчасно робились ремонти, асфальтувались вулиці та двори, висаджувались дерева та кущі. Поряд був величезний осередок культури – Палац Імені Горького, про який ми вже колись писали. Магазини ПХЗ – це окрема історія. Як оборонне підприємство, завод мав дуже гарне на той час постачання, багато дефіцитних товарів і продуктів можна було придбати саме в магазинах ПХЗ. На перехресті, про який йде мова, були розташовані продуктові магазини «Лакомка», саме в будинку, який на фото, а напроти – «Зірочка». Трохи вище «Лакомки» – їдальня № 5 того ж ВРП ПХЗ, де також продавалось чимало дефіцитів. Та й у «Лакомці» навіть в епоху тотального дефіциту часів горбачовського СРСР можна було завжди надибати щось солоденьке. Зрозуміло, що розташований тут житловий масив ПХЗ (в народі його називали російською – «горплощадка») був доволі престижним у Дніпродзержинську, мати тут квартиру вважалось за вдале придбання.
Все змінилось після 1991 року. З розвалом СРСР пішов у небуття й ПХЗ. Житловий фонд поступово прийшов у занепад, магазини потрапили під приватизацію і втратили колишню популярність. Така ж доля спіткала і Палац Горького, лише кілька років тому міська влада змогла не просто врятувати цю будівлю, а й відкрити тут філію театру, відродивши тут осередок культури. На початку 2000-х років подейкували, що міська влада одразу кілька будинків, включаючи і той, що на фото, чи то передала, чи то продала за копійки відомому бізнесмену-міліонеру, меценату і місцевому депутату Олегу Захорольському. Мабуть, було сподівання, що Захорольський, який «з нуля» підняв підприємство «ЗіП», зможе відродити й ці кілька будівель, і вони ще послужать містянам. Але якось не склалося і у Захорольського, будівлі розвалювалися далі. Деякі зовсім щезли з лиця землі, деякі стали схожими чи то на руїни після війни, чи то на декорації з голлівудських фільмів-катастроф. А в будинку, що на фото, ще й трапилась велика пожежа – картина вийшла зовсім жахлива.
І от тепер тут – похоронна контора. Схоже, що цей бізнес у нашому місті зараз один з найбільш прибуткових, тому й багато таких структур у нинішньому Кам’янському. І якось моторошно від того, що там, де колись вирувало життя, тепер напис «Вічна пам’ять» та реклама поховань і кремації. Сьогодні чимало політологів вважають, що Україна після здобуття незалежності пішла кудись не туди і щасливого майбутнього нам не дочекатися. Воно й зрозуміло – яке там щасливе майбутнє, якщо замість реклами солодощів у нас реклама кремації…
Добре, що хоча б будівлю підремонтували та фасад пофарбували. У колір самі бачите який…