Сьогодні, коли пристрасті, хоча й невеликі, дещо вляглися, маємо для початку відповісти тим містянам, які незадоволені цим переселенням, а таких, згідно опитування на сайті Kstati+ і на вулиці під час демонтажу, переважна більшість. За те, що відбулося, місцева влада не несе і не може нести ніякої відповідальності. Є Закон України про декомунізацію, і його треба виконувати, подобається це комусь чи ні. Цей Закон приймала не міська влада і не мер, а Верховна Рада України. Прийняли Закон депутати минулого скликання, а депутати нинішнього – не скасували, а навпаки, підтримали подальшу декомунізацію, дерусифікацію і десовєтизацію (якщо можна так сказати) в Україні, зокрема, і в Кам’янському. Так що всі питання щодо демонтажу бюсту – саме до нардепів, які представляли наше місто в українському парламенті. Нагадаємо, що у минулому скликанні це були Олександр Дубінін та Валентин Дідич, у нинішньому – Ганна Лічман та Олександр Трухін, той самий, що підозрюється у «п’яній» ДТП під Києвом. Саме ці люди повинні були поцікавитися думкою своїх виборців-кам’янчан, а вже потім підтримувати або не підтримувати декомунізацію і десовєтизацію. Тож наука містянам на майбутні вибори – за кого ніколи не треба голосувати.
Взагалі-то, «переїзд» бюсту до музею – черговий етап у досить насиченій історії цього монументу. Нагадаємо, відкрили його у травні 1976 року згідно Закону СРСР – бюсти ставили на батьківщині тих, хто отримав звання Двічі Героя Радянського Союзу або ж Двічі Героя Соціалістичної Праці. Брежнєв на той момент вже був Двічі Героєм СРСР, тому на його батьківщині – в Дніпродзержинську (так тоді називалось наше місто) й було встановлено бюст. Відкривав монумент, до речі, ще один наш земляк, Перший секретар ЦК Компартії УРСР Володимир Щербицький (через кілька років і йому поставлять бюст на батьківщині, у Верхньодніпровську).
Яскравої подією в історії монументу був приїзд у наше місто самого Леоніда Брежнєва восени 1979 року. В програмі візиту було й відвідування бюста. Збереглися і свого часу публікувалися дуже цікаві фото: біля монументу офіційні особи міста, області і Києва, охорона та піонери з Почесного караулу. І на тлі бюсту – сам Брежнєв, який виголошує промову, звісно ж, з папірця. Було це досить курйозно, згадався безсмертний фільм Марка Захарова «Той самий Мюнхгаузен» з блискучим Олегом Янковським у головній ролі. Там була сцена, де Мюнхгаузен каже друзям: «Зустрінемось вночі біля пам’ятника». Друзі питають: «Пам’ятника кому?”. Барон відповідає: «Мені!». Так було і в Дніпродзержинську – Брежнєв зустрівся з народом біля монументу самому собі.
Наприкінці 70-х-початку 80-х був ще один цікавий епізод – посеред дня біля підніжжя бюста бачили змію. Як вона там опинилися – чи то сама приповзла зі скверу, чи хтось підкинув, залишилось невідомим. Як невідомо і те, чи була то отруйна гадюка, чи мирний спокійний вужик.
А потім була перебудова, і вже під час її закінчення, восени 1990 року, бюст обляпали червоною фарбою. Зробив це місцевий мешканець, працівник «Міськводоканалу». Чому зробив – він і сам пояснити не зміг. Може, випив зайвого, а може – був зомбований офіційною горбачовсько-яковлєвською пропагандою . У 1990 році СРСР скотився у важку політико-економічну кризу, що згодом призвело до розпаду країни. А Горбачов, Яковлєв та Шеварднадзе, з яких керівники країни були як із лайна куля, намагалися свою власну безпорадність звернути на покійного Брежнєва – мовляв, це не ми винні у дефіциті усього, хаосі та безладі, це наш «попередник» погано правив Радянським Союзом. Був такий епізод в історії бюсту, хоча про нього якось і забули.
Наступного разу про монумент заговорили вже за Незалежності, у 2006 році, коли був 100-літній ювілей з дня народження Брежнєва. Тоді мерія російського міста Новоросійськ офіційно звернулась до влади України і Дніпродзержинська з пропозицією – якщо ви переписуєте історію і колишній Генсек вам не потрібен, продайте бюст нам, називайте ціну. Чому саме Новоросійськ? Бо там у 1943 році, на так званій «малій землі», воював тоді ще політпрацівник Червоної Армії Леонід Брежнєв, тому там хотіли встановити цей бюст. Українська сторона згоди не дала, і бюст залишився на місці. Більше того – у грудні в Дніпродзержинську відзначили 100-літній ювілей відомого земляка, у святкуванні взяли участь і депутати міськради різних політичних поглядів. Тодішній мер Олег Захорольський навіть подякував всім тим, хто відзначав цю дату і підкреслив, що ім’я Брежнєва об’єднало містян хоча б на деякий час.
Після Євромайдану у Дніпродзержинську демонтували пам’ятники Леніну і Дзержинському, перейменували місто в Кам’янське, але бюст Брежнєва встояв. Були навіть групи містян, які висловлювали готовність цілодобово захищати монумент, щоб не дати його зруйнувати. А потім на постаменті почали з’являтись саморобні, написані від руки листівки, в яких люди жалкували за епохою Брежнєва і просили в нього вибачення за те, що облили брудом його ім’я.
Черговий етап був у 2020 році. Тоді у Кам’янському йшла реконструкція скверу по проспекту Свободи, і бюст вирішили перенести трохи нижче, з площі Визволителів вглиб скверу. Місцеві політики, які були в опозиції до мера Андрія Білоусова і збиралися на місцеві вибори, почали вигадувати нісенітниці, які, як кажуть, і на вуха не натягнеш. Мовляв, мер зі своїм оточення продав бюст кудись у Росію, а на місті бронзової статуї встановлена гіпсова підробка. Довелось звертатись до експертів, які спростували цю маячню. До речі, ті вибори політики, які так швидко стали прихильниками Брежнєва й місцевої історії, ганебно програли і перетворились у звичайних політичних трупів, яких ніхто ніколи нікуди вже не вибере.
І от тепер – переїзд до Музею історії міста. Правильно це чи ні – розсудить Її Величність Історія. Хто дійсно несе відповідальність за перенос бюсту, ми вже написали вище.
Можна лише сказати, що за більш як 47 років монумент пережив багату історію – від бездумного поклоніння до забуття й огульного поливання брудом. Це, мабуть, ледве не єдиний пам’ятник в Україні, який двічі переїжджав з місця на місце. Такий собі монумент-рекордсмен вийшов.
І ще один штрих до вчорашнього переїзду. Серед тих містян, що були проти демонтажу, одна пенсіонерка стверджувала, що цей монумент має якесь сакральне значення, бюст захищає наше місто від різних бід – війни, стихії, епідемій тощо. Так це чи ні – ми судити не будемо, бо не спеціалісти у сфері потойбічного. Скоріше за все, вигадки, але… Бюст перенесли учора вдень, а ввечері в місто й область прийшла стихія – гроза, злива, град, ураган. Є руйнування, надзвичайні ситуації, навіть постраждалі. Може, це просто збіг? А то вийшло, як в романі Булгакова «Майстер і Маргарита», коли в Єршалаїм після деяких подій прийшла аномальна негода. Хоча, звісно, Кам’янське – не Єршалаїм…
22 листопада о 14:50 до Служби порятунку «101» надійшло повідомлення про те, що горить квартира…
Поліцейські Дніпропетровщини скерували справу до суду. Щоб приховати злочин, підозрюваний перевів гроші на картку свої дівчини.…
На спортивних змаганнях побував мер Андрій Білоусов. "У спортивному комплексі «Прометей» стартував новий сезон «Пліч-о-пліч:…
Поліцейські Дніпра скерувати до суду обвинувальний акт щодо чоловіка, який вчинив замах на вбивство власної…
Понад чотирьох годин нічних пошуків завершилися позитивно і поліцейські Нікопольщини розшукали заблукалу 82-річну жінку. 21…
Дніпропетровська ОВА запрошує підприємців регіону на дев’яту онлайн-зустріч учасників платформи «Діалог влади та бізнесу». Тема…