Ми продовжуємо розповідати про місця, куди кам’янчанам можна вирушити за «маршрутом вихідного дня». Наступне місце особливих рекомендацій не потребує: Єлизаветівський котлован.
Ми не будемо розповідати про платні та про безкоштовні зони відпочинку, що там пропонують і за які гроші, де краще і де гірше – напевно містяни і так все добре знають. Зупинимось на дещо іншому.
Зараз, коли через війну немає можливості їздити на Чорне або Азовське море, а за кордон для багатьох – проблематично, котлован або ж «Блакитні озера» стали дуже популярними у мешканців Дніпра, ці місця вже навіть назвали «дніпровською Кирилівкою». Сюди з Дніпра і Кам’янського їдуть тисячі людей: власними авто, таксі, маршрутками і навіть величезними туристичними автобусами. Дорога з боку Дніпра вщент забита транспортом, затори стали тут звичайним явищем. І от про дороги ми розповімо трохи більше.
Головна магістраль села Єлизаветівка, хоч і є центральною вулицею, знаходиться у далеко не найкращому стані – асфальт давно не бачив ремонту, ями, розбиті та занедбані узбіччя.
Дуже й дуже проблемною є дорога, яка веде з центральної вулиці на бази відпочинку «Заїмка» та «Одеса».
По-перше, тут також давно не було ремонту – все той же розбитий асфальт і ями, які просто небезпечні для автівок. По-друге, дорога ця дуже вузька, навіть два автомобілі «Жигулі» роз’їжджаються тут з великими проблемами.
А якщо сюди їде великий позашляховик або ж величезний туристичний автобус – то все, затор забезпечено.
У «часи пік», коли багато авто заїжджають та виїжджають з пляжів, на цій ділянці створюються справжні екстрім-умови для водіїв, будь-яка затримка однієї машини тут же призводить до того, що сотні авто чекають можливості їхати далі. Звісно, це не лише некомфортно, а й небезпечно – можливі зіткнення, і ані пожежна машина, ані карета «швидкої» просто не проїдуть через затори.
Тут, звісно, маса питань до місцевої влади Єлизаветівки – чому багато років не займались ремонтом та вдосконаленням доріг, адже вже давно було видно, що відпочиваючих з кожним сезоном стає все більше. І виникають питання до пана Максима Голосного, який був сільським головою у 2010-2011 та 2015-2019 роках. Бо він позиціонував себе прогресивним діячем, багато теревенив про майбутнє України і про щастя кожного громадянина.
Ми вирішили згадати, чим саме займався пан Голосний під час свого головування.
– Конфліктував з районною та обласною владами, а також з «Дніпропетровськгазом». Причому протистояння з газовиками привело до того, що все село відключили від подачі «блакитного палива».
– Постійно з’являвся на центральних українських телеканалах у різних політичних ток-шоу, де піарився на різних проблемах і багато розповідав про своє бачення тієї чи іншої ситуації.
– Їздив до Лондона, як він казав, що поїздка була дуже корисною. Цікаво, невже англосакси навчали його, як облаштувати життя у Єлизаветівці?
– Щось крутив-мутив з криптовалютою і обіцяв, що кожний мешканець Єлизаветівки згодом стане міліонером. Тут так і згадується російський шоу-політик Жириновський, який обіцяв «каждой бабе по мужику, а каждому мужику по бутылке водки».
– Постійно писав скарги і звернення в різні інстанції і з різних привидів.
Звісно, через цей величезний обсяг «корисної роботи» у нього просто не вистачало часу займатися вирішенням нагальних проблем Єлизаветівки, тими ж дорогами. Як влучно висловився один кам’янчанин, за роки свого головування Голосний не відремонтував жодного метра дороги, але написав кілометри кляуз.
Звісно, хтось може заперечити – мовляв, було обмаль грошей у сільському бюджеті, тому й не ремонтував Голосний дороги. Може, й так, грошей не вистачало. Але ж сільський голова зобов’язаний захищати інтереси своїх виборців на всіх рівнях влади – районної, обласної і навіть столичної! І Голосному потрібно було не по телеефірах швендяти, а стукатись у двері чиновників у Петриківці, Дніпрі и Києві, «вибивати» бюджетне фінансування на благоустрій Єлизаветівки!
До того ж, на території села працює велике підприємство – Орільська птахофабрика, частина відомого в Україні і Європі холдингу «Миронівський хлібопродукт» (МХП). Що заважало Голосному домовитися з керівництвом фабрики про соціальне партнерство, щоб підприємство хоча б частково допомогло селу вирішити проблему з тими ж дорогами?
Щоб скласти повний портрет Голосного-менеджера, нагадаємо, що у 2011-2012 роках він разом зі своїм приятелем, профбосом ДМК Миколою Колючим намагався фактично приватизувати кришталевий цех ДМК під гучними гаслами «відродження». Чим закінчилось це «відродження», добре відомо – цех з його унікальним обладнанням та високопрофесійним колективом просто перестав існувати.
У 2020 році Голосний балотувався на посаду голови вже Кам’янського, багато що обіцяв. І слава Богу, що кам’янчани не повірили байкам цього політика, за нього віддали голоси менш ніж 10% виборців. А то були б сьогодні наші центральні вулиці схожі на дороги Єлизаветівки, цілі квартали були б без газу і світла, а мер не вилазив би з київських телеканалів і багато що говорив про високу політику, але аж ніяк не про проблеми Кам’янського. А все міське господарство чекала б незавидна доля кришталевого цеху ДМК.
Хтозна, може, на наступних виборах Голосний знову буде кудись балотуватись у нашому місті. Знову буде розказувати байки про свою діяльність, фантазувати з приводу райдужного майбутнього. Щоб зрозуміти ціну цих обіцянок, кам’янчанам треба проїхати кілька десятків кілометрів і подивитись на стан доріг у Єлизаветівці. Бо, як то кажуть, краще один раз побачити, аніж 100 разів почути…
