Чи можлива повна декомунізація у Кам’янському і коли?

Нещодавнє перенесення бюста Леоніда Брежнєва з парку на проспекті Свободи на територію міського музею викликало жваву дискусію у суспільстві про доцільність цієї акції, особливо в умовах війни. Міська влада поінформувала городян, що монумент був прибраний з публічного простору відповідно до вимог закону про декомунізацію (Закон № 317-VIII від 9 квітня 2015 року «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»).

Як казали древні римляни «Закон суворий, але він закон», тож вимоги вищезазначеного закону, безумовно, треба виконувати.Але треба розуміти, що окрім пам’ятників вождям комуністичної партії, різну комуністичну символіку, що залишилася в нашій країні з часів СРСР, можна побачити в різних місцях. І скоро позбутися її буде зовсім непросто. Напередодні Дня Незалежності України журналісти нашого видання вирішили пройтися містом та подивитися, які символи тоталітарного минулого, як і раніше, продовжують дратувати кам’янчан своїм виглядом. Виявилося.що для цього навіть не треба було далеко відходити від місця, де ще недавно стояло бюст «дорогого Леоніда Ілліча». На фасаді будинку на перетині вулиці Аношкіна та проспекту Свободи, де раніше знаходився популярний колись магазин «Дружба», одразу впадає у вічі велика зірка, яка була одним із головних символів Радянського Союзу.

Зірки різних розмірів і форм, що залишилися з радянських часів, у нас у місті можна зустріти повсюдно, наприклад, на даху будинку №95 по проспекту Свободи (поряд з площею Визволителів), на фасаді знаменитого «будинку зі шпилем» (пр. Свободи,51) і навіть на металевих ґратах, що прикривають вікна у будівлі військкомату.

У лівобережній частині міста на під’їздах легендарного будинку №1 на Наддніпрянському проспекті можна побачити символіку «Олімпіади-80» зі стилізованим зображенням однієї з веж московського Кремля. Будинок добудовувався 1980-го року, коли в Москві проходила Олімпіада, і її символіка на той час була неймовірно популярною у Радянському Союзі.

У нас у місті її можна зустріти ще, наприклад, на бетонному паркані у промзоні на вулиці Широка.

На вулиці Звенигородській (колишня вул. Бойка) на огорожі колись популярного кінотеатру «Комсомолець» (теж, до речі, назва, що має пряме відношення до тоталітарного минулого нашої країни), є кілька яскравих мозаїчних панно.На одному з них зображений червоноармієць у будьонівці із зіркою. Ймовірно, що будьонівку теж можна віднести до комуністичних символів.

Згадати про комуністичне минуле нашої країни та нашого міста можна, навіть просто уважно дивлячись під ноги на вулиці. Про цю сторінку в нашій історії нагадують кришки каналізаційних люків із добре помітним написом «СРСР» або з назвами дніпродзержинських підприємств.

До речі, каналізаційні люки, ймовірно, найстійкіші носії ідеології держав, що канули в лету. Наприклад, у Дніпрі на вулицях ще можна побачити люки, виготовлені за часів царської Росії.

Безсумнівно, що найвідомішим, із символів тоталітарного минулого, що залишалися в Кам’янському, є пам’ятник Прометею, який минулого року відзначив свій 100-річний ювілей. Патріотично налаштованих городян дратують зірки, серп та молот, які прикрашають цей постамент, а головне, цитата Леніна, яку вони вже давно пропонують «декомунізувати». Поки міська влада намагається не чіпати цей пам’ятник і порівняно недавно в черговий раз відмовилася прибрати вищезгадану цитату, аргументуючи свою відмову, що просто зняти це панно з цитатою не вийде – знадобиться повна реконструкція монумента, а на подібні роботи в міському бюджеті немає коштів. Потрібно визнати, що питання з декомунізацією пам’ятника Прометею досить непросте. «Прометей» став справжнім символом міста, що позначилося, у тому числі й у його геральдиці: пам’ятник зображено і на радянській емблемі Дніпродзержинська, і на сучасному гербі, розробленому у 1998 році. А ще цей монумент фактично стоїть на братській могилі, де поховано щонайменше 37 осіб.Тому влада міста пропонує відкласти питання про його часткову або повну декомунізацію до закінчення воєнного стану в країні.А поки що просто прикрили ім’я автора цитати табличкою.

З урахуванням всього вищевикладеного можна припустити, що для викорінення всіх символів радянського минулого знадобиться кілька десятків років.Та й то, не виключено, що й потім можна буде десь натрапити на герб СРСР або гасло, що прославляє комуністичну партію.