Днями Державне агентство розвитку туризму визначило 170 місцин з усієї України, гідних уваги туриста, так званих туристичних магнітів. Деякі з них розташовані в Дніпропетровській області.
Туристичними магнітами Дніпропетровської області є:
• «Палац Культури» у Жовтих Водах
• Свято-Троїцький Кафедральний собор у Дніпрі
• Петриківський музей етнографії у селі Петриківка
• Кар′єр Південного гірничо-збагачувального комбінату (ПГКЗ) у Кривому Розі
• Вільногірський кар′єр («Дніпровські Мальдіви»)
• Токівський водоспад в Апостолівському районі.
Як бачимо, два «магніта» розташовані на території Кам’янського району. Це – Палац Культури у Жовтих Водах та «Дніпровські Мальдіви» біля Вільногірську. Захоплення з цього приводу навіть висловив начальник РВА Олег Гапіч.
«Приємно зазначити, що два з них (туристичних магнітів – ред.) розташовані на території Кам’янського району – «Палац Культури» у м. Жовті Води та Вільногірський кар′єр («Дніпровські Мальдіви»).
Це дозволить стимулювати та розвивати внутрішній ринок туристичних послуг», – зазначив Гапіч.
Що ж, звісно, можна пишатися таким визнанням наших об’єктів на загальноукраїнському рівні і разом з Гапічем сподіватися, що туристи повалять в наш район, приносячі гроші місцевому бізнесу та в місцеві бюджети, але… Якщо про Палац Культури в Жовтих Водах ми нічого сказати не можемо, то про «Мальдіви» враження є, ми про них вже писали. І, на жаль, враження ці не зовсім позитивні.
По-перше, місця там дійсно гарні. Штучна водойма з кришталево чистої водою та ідеально білий пісок створюють найкращу зону відпочинку. Але почнемо з того, що знайти ці місця людині недосвідченій, яка вперше біля Вільногірську (а туристи здебільшого – це саме такі люди!) дуже й дуже важко. На трасах, які ведуть до Вільногірську, ніде немає вказівників, навіть на карті в Інтернеті знайти зону відпочинку непросто. Отже, турист, якого «притягне магнітом» на наші Мальдіви, приречений на блукання в степах під Вільногірськом.
По-друге – дороги. Вони знаходяться у не найкращому, так би мовити, стані. До зони відпочинку ведуть шляхи з грунтовим покриттям, досить вузькі, навіть двом машинам роз’їхатись вже проблематично. Про тверде покриття доріг доводиться лише мріяти. А траса, що веде до Вільногірська з боку Верхньодніпровська і взагалі в жахливому стані. Казали, що за часів губернатора Дніпропетровщини Валентина Резніченка в нашій області в рамках проєкту «Велике будівництво» масово ремонтувались та будувались дороги, на це йшли мільярди бюджетних гривень. Коли бачиш стан траси Верхньодніпровськ-Вільногірськ, то щиро не розумієш, що й де насправді ремонтувалось або будувалось та куди пішли шалені кошти. Мабуть, мають рацію ті, хто називав «Велике будівництво» на Дніпропетрощині «Великим крадівництвом».
По-третє, інфраструктура зони відпочинку. Тут немає цивілізованого місця для парковки автомобілів, і кожний паркується, як прийдеться. На пляжі немає ні кабінок для перевдягання, ні баків для сміття, ні туалетів. Єдина послуга – це пара торгових точок, які працюють на бензинових генераторах, бо підводу електроенергії тут теж немає, і пропонують спиртні напої та таку-сяку закуску.
По-четверте – тут зовсім немає ані медпункту, ані лікаря. А це небезпечно – тут влітку відпочивають тисячі людей. Комусь може стати зле під пекучим сонцем, комусь може знадобитися допомога на випадок втоплення, але надати кваліфіковану допомогу просто нікому!
Ми не знаємо, кому належить ця земельна ділянка та водойма – чи місцевому гірничо-металургійному комбінату, чи владі Вільногірська, чи державі в особі районної адміністрації. Але видно, що справжнього господаря тут немає, і облаштувати тут цивілізовану зону відпочинку, тобто оздобити туристичний магніт, нікому. Ніхто не веде робіт з благоустрою, не залучає інвесторів і не опікується тим, щоб залучити сюди туристів. І, звісно, ні про який розвиток внутрішніх туристичних послуг, про який пише Олег Гапіч, не може бути й мови.
Звісно, можна сказати – зараз війна, і не зон відпочинку. Але ж війна закінчиться, і готуватись до мирного життя потрібно вже зараз. Тим більше, що визначитись зі стратегією розвитку «Дніпровських Мальдів» вже сьогодні – це ж не дуже дорого й важко, правда?
