З перемогою капіталізму в Кам’янському не вийшло

Сьогодні в Кам’янському (раніше – Дніпродзержинську) дата, про яку пам’ятає мало хто – 29 років від дня заснування фірми «МіКомп».
У мережі Інтернет сьогодні з’явилася фотографія меморіальної дошки, створеної на ознаменування третьої річниці створення цієї фірми, яка обіцяла неминучу перемогу капіталізму в усьому світі. Дошку, до речі, було встановлено на площі біля кінотеатру імені Шевченка, і це недарма – «МіКомп», який тоді знаходився на вершині своєї могутності, взяв у довгострокову оренду приміщення цього кінотеатру. Багато дніпродзержинців всерйоз сподівалися, що власник фірми Олег Мороз обов’язково впорядкує будівлю, яка почала руйнуватися, і відродить тут найкращий центр дозвілля Дніпродзержинська.
Тоді, у другій половині 1990-х, Мороз та його команда справді могли вірити у повну та остаточну перемогу капіталізму якщо не в усьому світі, то в окремо взятому Дніпродзержинську точно. Причому капіталізму із «морозівською особою». Судіть самі – у володінні цієї фірми були продуктові та ювелірні магазини, мережа автозаправок, ресторан, салони фотопослуг та мобільного зв’язку, елітна нерухомість тощо. До цього ще перша і єдина в місті ефірна радіостанція, друкарня і навіть своя газета, а також велика кількість рекламних конструкцій у «розкручених» місцях Дніпродзержинська. Апогеєм могутності «МіКомпа» стало святкування 5-річчя фірми на початку листопада 1999 року у Палаці культури Хіміків – були шикарні столи для співробітників та численних гостей, концерт за участю зірки Вєрки Сердючки, велика дискотека та феєрверк. Трохи згодом символами успіху стали комплекс «Монтана» на лівому березі, бізнес-центри в центрі, готелі «Олімпія» та «Родіна», а також басейн «МіКомп».

Але, як виявилося, закони капіталізму, на які так сподівався пан Мороз, виявилися нещадними саме до нього – у місто прийшли конкуренти, набагато могутніші та успішніші. Згодом довелося розлучатися і з магазинами, і із заправками, і з іншими напрямками бізнесу. З радіостанцією вийшло якось сумно – керувати нею став колишній чиновник, великий прихильник найжорстокішої цензури (не називатимемо його, нині він знову у місцевій політиці і навіть щось говорить про свободу слова). Через цензуру радіо втратило слухача та стало нецікавим навіть у рідному місті, кілька років тому його довелося продати. Газету через безглуздий менеджмент довелося закрити. А в першій половині 2000-х через ту саму цензуру, але цього разу київську, довелося продати до Дніпропетровська і друкарню. Провал вийшов і з готелями – надії на те, що матчі Євро-2012 пройдуть у Дніпропетровську і сюди приїде купа європейських туристів, впали, тому прибутковим проектом «Олімпія» та «Батьківщина», а також басейн не стали. Загалом з торжеством капіталізму не вийшло.
Не вийшло й із кінотеатром Шевченка, де красувалася вже згадана меморіальна дошка. Якось оновити будівлю і наново зробити її популярною у Мороза не вийшло, а пізніше виявилося, що в нього ще й борги з орендної плати. Були суди, передачі будівлі з рук до рук. У результаті тривалих переговорів будинок знову опинився біля Мороза, ось тільки там тепер не об’єкт культури, а торгівля зношеними шмотками з Європи. Що ж, символічно – торжество капіталізму в Кам’янському виявилося у вигляді обносок, що погано пахнуть, які везуть з багатих країн до країн «третього світу». А сама фірма “МіКомп” так і не стала символом надійності та стабільності, як обіцяла меморіальна дошка.
Сам Олег Мороз, до речі, намагався зайнятися великою політикою – балотувався і до народних депутатів, і до мерів Кам’янського. От тільки й тут не вийшло.