Водночас Роман Гудзенко зазначив, що натрапив на низку юридичних труднощів у судовому процесі щодо опіки над іншою дитиною після вбивства 9-річної доньки. Наразі чоловік боронить нашу державу на фронті.

У Німеччині, як наголосив Роман, буде декілька судових процесів: коли завершать слідство, має відбутися суд за кримінальним провадженням про вбивство його доньки. Військовослужбовець також ініціює судові процеси щодо позбавлення батьківських прав колишньої дружини й повернення меншої доньки жити до нього.

Я як був в Німеччині, в органах опіки, – просив у них допомоги. Надав докази того, що того, що сталося, достатнього, аби донька жила зі мною. На що вони відповіли, що не можуть зважати на те, що було, а лише – що є зараз. Зразу після цього я поїхав у Берлін до посольства. Там мені сказали: “Вас багато – ми одні, юриста у нас немає, навіть такої посади”. Тобто допомогти не можуть нічим,
– розповів батько загиблої Валерії.

Чоловік зазначив що йому надали номер та адресу адвокатського бюро в Берліні, де практикують українці. Однак далі з’ясувалося, що в зазначеному офісі не було жодного адвоката-українця. Натомість в офісі надали лише інформацію про всіх адвокатів у Німеччині та мови, якими вони володіють, але серед них не було жодного україномовного.

“Щодо посольства, я не розумію, що вони зможуть вдіяти… Невже я два роки був в армії, зазнав поранення, лікувався чотири місяці, невже я ризикував життям, дбав про цю державу, про людей – і невже зараз держава не може подбати про мене?” – каже він.

Є проблеми із судовими засіданнями у Німеччині

Роман також зазначив, що є певні проблеми з судовими засіданнями. Військовослужбовець наголосив на необхідності бути присутнім на судових засіданнях у Німеччині, зазначивши, що немає жодних поважних причин для його звільнення з армії. Він також підкреслив складність присутності в суді з України і потенційні наслідки для боротьби за опікунство, зазначивши, що суд може розглянути питання про передачу йому дитини, тільки якщо він буде перебувати в Німеччині.

Оскільки я військовослужбовець, я не знаю, що з цим робити. Я спілкувався з юристами у своїй частині – і вони не можуть нічого відповісти. Тобто таких прецедентів не було,
– сказав він.

Роман також збирається звертатися до правозахисників. Батько також розповів, що його молодшу доньку, якій зараз 3,5 роки, він бачив лише один раз за два роки війни. Ця коротка зустріч відбулася в червні в Німеччині. Йому дозволили поговорити з нею лише протягом трьох днів, з обмеженим часом кожного дня і в присутності поліції.

“З нею працювали психологи, вони їй пояснили, що “Лєрочка на небі, на хмарці, дивиться на неї”. Я знаю, що в перші дні вона всюди шукала Лєру, бо вони завжди були разом. Мені це важко, а як сестричці… А зараз вона – нормально”, – розповів військовий.

Зараз чоловік живе надією знайти вбивцю старшої доньки й забрати до себе молодшу.

Я заспокоюся тільки тоді, коли винні будуть покарані, а донька буде зі мною. Мені того, що робиться, – недостатньо. Я буду стояти на своєму,
– підкреслив Роман.

Він також повідомив, що матеріали слідства можуть бути отримані тільки через адвоката після завершення слідства. Він підтвердив, що вже забезпечив собі юридичне представництво в Берліні та наразі працює зі своїм адвокатом над цим питанням.