27 листопада виповнюється 46 років Олегові Волощенку – відомому українському актору театру і кіно, лавреату Міжнародного театрального фестивалю “Класика сьогодні”, Вищої театральної премії Придніпров’я “Січеславна” та інших відзнак (facebook.com/voloschenkoleg). “Сенс життя під час війни звузився до дуже простих речей. Ти почав бачити те, чого не бачив раніше, перебуваючи в стані стабільності та миру. Ти почав цінувати абсолютно прості речі…. Війна навчила нас найголовнішого – не жити словом “потім.”, – з інтерв’ю Олега Волощенка “Детектору медіа”.
Народився майбутній актор на Дніпропетровщині. Був дуже артистичною дитиною, іноді грав цілу виставу перед батьками, щоб не йти в дитсадок. У шкільні роки хотів стати льотчиком, моделював літаки, витрачаючи весь вільний час і кишенькові гроші. Але обрав навчальний заклад, де немає математики і фізики. Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж, після закінчення якого понад 20 років працює у Кам’янському музично-драматичному театрі імені Лесі Українки, де зіграв понад 50 ролей.
Він живе в напруженому ритмі: встигає грати на сцені рідного театру і зніматися в кіно.
А перша його роль в кіно стала знаковою. У 2017 р. він зіграв у фільмі Юрія Ковальова “Сторожова застава” і одразу підкорив глядачів. З того часу він став з’являтися у фільмах і серіалах. У 2019 р. Олег Волощенко зіграв роль Гарда в фільмі Ахтема Сеітаблаєва “Захар Беркут”.
Його герої на екрані – це справжні чоловіки, мужні і хоробрі, які готові завжди стати на захист своєї родини та своєї батьківщини.
“Я не вірю патріотам на трибунах, я вірю в патріотам в окопах!”, – написав Олег Волощенко на ф/б сторінці ще в 2017 р.
“Як виявилося, театр під час війни може не тільки плести масксітки, рити окопи, будувати блокпости, розчищати бомбосховища, здавати кров, збирати гуманітарку.. Як виявилося, театр під час війни може, і повинен робити те, заради чого він існує в принципі.”, – переконаний Олег Волощенко.
Я прах земний, та з подихом Господнім,
Я тут і зараз, вийшов з небуття,
Вогонь в мені, свободою голодний,
Я сам земля, і ця Земля моя.
І ляже прах, що з цього праху вийшов,
Я тут на мить, люблю, творю, живу ..
І якщо буде рай, то можна милий Боже,
Той рай, я Україною назву?..