Один удар ножем у серце: Кам’янський суд підтвердив навмисність злочину

У березні 2021 року в одній із квартир Кам’янського сталося вбивство. Жертвою став працівник будівельної фірми із Запоріжжя, яка виконувала у місті ремонтні роботи. Усе почалося з банальної п’яної сварки, а закінчилося жорстокою бійкою і вбивством.

Причиною смерті став один удар ножем у серце. Майже три роки тривало слідство. Обвинувачений намагався довести, що це було не навмисне вбивство, а перевищення необхідної оборони. Проте Заводський районний суд Кам’янського довів протилежне.

 

З матеріалів справи

Як сказано в матеріалах справи, обвинувачений – уродженець м. Запоріжжя, громадянин України, освіта не повна вища, не працевлаштований, не одружений, раніше не судимий.

29 березня, приблизно о 20.45, обвинувачений знаходився з потерпілим в одній квартирі, в одній кімнаті. Обоє були у стані алкогольного сп’яніння. Між ними раптово виникла сварка. В процесі сварки, приблизно о 21.30 годині, в обвинуваченого, на ґрунті особистих неприязних відносин з потерпілим, раптово виникло бажання вбити його. Приблизно о 21.30 годині він схопив кухонний ніж та утримуючи його у своїй правій руці, наніс ним один удар в область грудної клітини потерпілого. Спричинивши тому поранення грудної клітини з ушкодженням серця та лівої легені, яке супроводжувалось внутрішньо-плевральною та зовнішньою кровотечею, що призвело до розвитку гострої крововтрати.

Зазначене поранення належить до тяжких тілесних пошкоджень, яке спричинило смерть потерпілого. Тому було усього 32 роки. Після скоєного обвинувачений з місця злочину втік.

 

Вину визнав не повністю

На суді обвинувачений розказав, що приїхав у Кам’янське із Запоріжжя з бригадою будівельників. Фірма, яка організовувала роботи, винайняла для їх бригади трикімнатну квартиру. В одній кімнаті мешкали дві жінки, в інший окремо мешкав прораб, і в третій кімнаті мешкав він, потерпілий і ще один робітник. З потерпілим у нього були складні стосунки, той постійно відпускав на його адресу шпильки.

У той вечір він прийшов до квартири. Його товариші по кімнаті були вдома, і обоє нетверезі. Слово за слово – і розпочався конфлікт, а потім вони обоє почали його бити. Вони були крупніші за нього і фізично сильніші, били кулаками по голові. Йому вдалося вирватися, захищаючись, він схопив зі столу ніж і почав ним відмахуватися. Був у стані афекту, бив навідмаш, не дивлячись, куди, бо переживав за своє життя. Почув, що ніж кудись влучив, після чого побачив кров, яка крапала йому на руки. Злякавшись, сказав, що треба викликати «швидку», поклав ніж та втік з квартири.

Внаслідок побиття у нього були тілесні ушкодження: почорнілі вуха, розбита губа, на голові крововиливи, шишки. Приїхавши додому в Запоріжжя він поспілкувався з матір`ю, після чого пішов. Надалі мешкав у Запоріжжі, вів звичайний спосіб життя, ні від кого не переховувався, не знав, що його розшукує поліція. З приводу тілесних ушкоджень, внаслідок побиття до лікарні він не звертався.

Вину не визнає, так як вважає, що з його боку це була необхідна самооборона від нападу двох сильніших за нього чоловіків.

 

Покази свідків

Суд допитав керівника будівельної бригади (прораба), в якій працювали обвинувачений і потерпілий. Той розповів, що в березні 2021 року будівельна фірма організувала ремонтні роботи у Кам`янському. Він був керівником цієї бригади. Фірма знімала їм трикімнатну квартиру. З усіма у нього були нормальні робочі стосунки. Сварок в бригаді не було.

В той день він відпочивав у своїй кімнаті. Почув сварку у сусідній кімнаті. Заглянув туди. Побачив, що всі троє були напідпитку, у третього робітника ще й був синець під оком. Потерпілий кричав обвинуваченому, що той не заступився за товариша, якого побили невідомі. Сварилися вони довго, прораб декілька разів заходив до кімнати і робив їм зауваження, просив заспокоїтися і лягати спати. А потім до нього у кімнату зайшов закривавлений потерпілий, а за ним йшов обвинувачений з кухонним ножем у руці. Прораб швидко зачинив двері, обвинувачений почав їх вибивати. Вважає, що той хотів його вбити. А потім він побачив, що потерпілий лежить на підлозі і не подає ознак життя. Він крикнув жінкам, щоб викликали швидку. Обвинувачений, почувши про смерть потерпілого, втік з квартири.

Як саме обвинувачений вдарив потерпілого ножем, він не бачив.

А от третій робітник, який жив у кімнаті разом з обвинуваченим і потерпілим, розповів, що участі у бійці не брав. Він у той день був дуже п’яний і погано пам’ятає, що відбувалося. Додому його привів обвинувачений. Потім потерпілий і обвинувачений почали сваритися, з якої причини – він не пам’ятає. Потім вони почали битися. Сам він у цей час сидів на ліжку. Побачив, як обвинувачений схопив ніж і вдарив потерпілого у серце, правда, як саме це сталося, сказати не зміг. Потерпілий побіг до сусідньої кімнати, він чув, як прораб кричав, що той помер. Після чого обвинувачений пішов з квартири.

 

Обвинувачений змінив показання

Після проведення слідчого експерименту обвинувачений дещо змінив свої свідчення. Сказав, що разом з потерпілим його бив прораб, а не третій мешканець їх кімнати. З цим третім мешканцем вони у той день разом випивали у кафе. Потім той вийшов на вулицю покурити і довго не повертався. Обвинувачений вийшов подивитися, де він, і не знайшовши його біля кафе, пішов додому. Там, біля під’їзду знайшов товарища, сильно побитого. Спитав, хто його побив, але той не відповів. Він завів його у квартиру, потім у кімнату. Там були прораб і потерпілий. Обвинувачений подумав, що це вони побили його товариша, обурився, почав їх сварити. А ті у відповідь почали його лупцювати. Спочатку прораб, а потім і потерпілий. Били кулаками по голові і обличчю. Обвинувачений, захищаючись, нащупав ніж і завдав удар навідмаш. Навіть не дивився, куди бив.

Коли побачив на лезі ножа кров, злякався. Прораб почав йому погрожувати. Він поклав ножа, вдягнув куртку і пішов.

Суд допитав також матір обвинуваченого. Та розповіла, що син повернувся додому з Кам’янського у Запоріжжя весь побитий. Вона просила його звернутися до поліції, але він відмовився. Побув дома хвилин 30 та пішов. А потім приїхала поліція. Сказали, чому розшукують її сина, що він зарізав чоловіка, той зараз у реанімації. А потім повідомили, що той чоловік помер. Після чого вона телефонувала до сина, але він не відповідав.

За словами матері, її син – добра людина, завжди усім допомагав. Може трохи випити. Людина терпляча, але якщо допечуть, може психанути.

 

Це не була необхідна оборона

Захист обвинуваченого наполягав, що оскільки того били двоє фізично сильніших за нього чоловіків, він змушений був захищатися. І перебуваючи у стані необхідної оборони, наніс потерпілому удар ножем, від якого той помер. А значить, його дії слід кваліфікувати, як необхідну самооборону. Проте суд визнав, що позиція сторони захисту не підтверджена належними доказами, і розцінив це як спробу обвинуваченого уникнути покарання за вчинення особливо тяжкого злочину. Ніяких доказів того, що обвинувачений бився з двома чоловіками немає. Більше того, другий свідок стверджує, що обвинувачений бився лише з потерпілим. Тому його свідчення, що він, начебто, відмахувався ножем і бив наосліп, не підтверджуються.

Також з’ясувалося, що потерпілий був невисокого зросту, худорлявий. Більш того, судмедекспертиза показала, що за життя він страждав на тяжкі хронічні хвороби. Крім того, був добряче напідпитку. А значить, ніяк не міг бути сильнішим фізично за обвинуваченого. Крім того, не доведено, що сам обвинувачений в той час був сильно п’яним.

І, нарешті – під час бійки обвинувачений, якому у разі виникнення небезпеки для життя нічого не заважало відступити, або залишити квартиру, схопив зі столу ніж та вдарив ним потерпілого у серце. Після чого продовжуючи утримувати у руці ніж, намагався наздогнати потерпілого та бився в двері кімнати, куди той забіг, і залишив квартиру тільки після того, як почув, що той помер.

 

Вирок

Суд визнав, що вина обвинуваченого встановлена та підтверджена, а його умисні дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, у період скоєння злочину обвинувачений не страждав на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий розлад психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки, і в теперішній час не страждає. А значить, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

17 грудня 2024 року Заводський районний суд Кам’янського визнав обвинуваченого винним в умисному вбивстві (ч.1 ст. 115 КК України) та призначити йому покарання у вигляді 9 років позбавлення волі.

Також йому доведеться сплатити на користь держави процесуальні витрати по проведенню судової експертизи у сумі 653, 80 гривень.