До війни уродженець Широківського району працював електрогазозварювальником у ПРаТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат». Одружитися не встиг, та й проблем із законом ніколи не мав.
До 29 вересня 2023 року він в обов’язковому порядку проходив медичну комісію, яка визнала його здоровим та цілком придатним для служби. Цього ж дня чоловік отримав мобілізаційне розпорядження – бойову повістку – за якою повинен був приєднатися до підрозділу ЗСУ 2 жовтня.
Проте в призначений час військовозобов’язаний у пункті збору від представників групи оповіщення категорично відмовився отримувати повторну повістку про виклик на призов за мобілізацією. Так само вчинив і 18 січня 2024 року, перебуваючи в адміністративній будівлі відділення поліції №6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Дії громадянина було кваліфіковано за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
27 лютого 2025 року Криворізький районний суд визнав чоловіка винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Прикметно, але в залі суду він вину визнав у повному обсязі, у скоєному щиро розкаявся. А щодо відмови їхати на війну пояснив, що служити не міг піти, бо немає бойового досвіду. Покази обвинуваченого суд вважав послідовними, логічними, такими, що не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
