У бібліотеці Кам’янського зібралися майстрині з виготовлення прикрас із бісера

У суботу, 19 липня, у юнацькому секторі бібліотеки на Шевченка збиралася група із виготовлення прикрас із бісеру.

Майстрині– це внутрішньо переміщені жителі, які здебільшого переїхали з Бахмута. Поступово до них приєдналися жінки з інших тимчасово окупованих міст. Цього разу на майстер-клас об 11 ранку зібралися вісім аматорок бісероплетіння: Валентина Пугачова, Марина Стафєєва, Ольга Бондарєва, Євгенія Шульгіна, Катерина Головчанська, Наталія Стукаловабісер, Інна Паустовська та Катерина Колесник. Як же було радісно бачити захопленість майстринь!

Кожна принесла з собою бісер, схеми та спеціальну волосінь, щоб збирати браслети, намиста чи інші вироби. І у всіх без винятку виходять красиві візерунки з чарівного, сяючого бісеру. Справжня побутова творчість! Але найголовніше в цих жіночих посиденьках, як виявилося, не мистецтво створення оригінальних прикрас, хоч і це дуже важливо. Головне – дружня атмосфера.

Як розповіли мої нові знайомі, вони приходять сюди, щоб побути у колі земляків, знайти душевну підтримку, розуміння та просто приємне спілкування. Жінки діляться тут своїми життєвими новинами за минулий тиждень, обговорюють останні події у місті, країні. І життя їм здається легшим, а проблеми не такими вже нерозв’язними. І, звичайно, обмінюються досвідом у бісероплетінні, без цього клубна тема була б неповною.

Вони приходять сюди, щоб по-доброму поговорити, як удома за чашкою чаю. А знаєте, які цікаві історії тут можна почути! Наприклад, Марина Стафєєва розповіла, що ще в рідному Бахмуті вони багато років у юності дружили з Ольгою Бондарєвою. Потім так склалося, що хтось із них перейшов на іншу роботу, стали бачитися вкрай рідко, часу не вистачало. Так життя розвело їх своїми доріжками на довгі роки. Потім кожна з них евакуювалася до Кам’янського, не змовляючись. Як же зраділи старовинні подруги, коли вперше зустрілися у бібліотеці на майстер-класі з рукоділля!

І Марина, і Ольга впевнені, що невипадково доля подарувала їм такий шанс – знову бути разом, дружити і радіти життю, незважаючи ні на які раніше пережиті прикрощі.  Тепер вони вже більше не розлучаються. Кажуть, що емоційна підтримка та увага один до одного зігрівають їхні серця.

Катерина Головчанська поділилася своєю особистою історією. Жінка евакуювалася з Оріхового Запорізької області. Вона зі сльозами на очах згадувала, яким красивим було її улюблене рідне місто. За словами моєї співрозмовниці, тепер, після 2023 року, на його вулицях важко знайти вцілілу будівлю, адже населений пункт виявився тоді біля лінії фронту. Її будинку також не стало. Катерині гірко про це говорити і зараз. Але від сумних спогадів рятує саме рукоділля.

Відбувається свого роду занурення у спокійну медитацію, коли руки активні, а душа вільна… Катерина навчилася створювати таку красу, що її онука, яка мешкає зараз у Польщі, із задоволенням носить усі прикраси від коханої бабусі і навіть дарує їх подружкам.

Так у розмовах та за рукоділлям непомітно пролетів час. Зустріч завершилася традиційним чаюванням із солодощами. Всі прощалися і йшли додому в гарному настрої, зарядившись, мов батарейки, дружньою підтримкою ще на тиждень…