Авторка представила свої історичні нариси, що досліджують минуле села Тритузне, яке зникло внаслідок індустріалізації та розвитку промисловості на початку ХХ століття. На місці цього села збудували хімічний завод із виробництва добрив, який зараз відомий як “ДніпроАзот”.
Наталія Буланова зазначила, що жителі Тритузного були волелюбними:
“Тут селилися люди, які мали особливі риси характеру, вони нічого не боялися, любили свободу… Тут ніколи не було кріпацтва – тут були державні слободи. Етнографічні теми – це історії про сім’ї та спорідненість, традиції, господарство, побутові традиції, одяг”.
Дослідниця наголосила, що саме це село формувало особливу ідентичність мешканців нашого краю: “Навіть, незважаючи на проблеми з навчанням, адже церковно-парафіяльні школи не задовольняли освітніх потреб, наші люди мали природну мудрість”.
Ті, хто зібралися на цьому заході, подивилися також фрагмент радянського пропагандистського фільму про Карнаухівку. У ньому пафосно говорилося про хлібозаготівлі, хоча насправді в той період люди гинули з голоду, а худоба масово вимирала.
Окремо торкнулися теми боротьби села та заводу за ландшафт: розвиток промисловості у 30-х роках ХХ ст. відбувався без урахування інтересів селян. Відходи підприємств забруднювали землю, знищували овочі та фруктові дерева. Створювали важкі умови, в яких повноцінне життя було майже неможливим.
Наталія Буланова також нагадала, що наш край завжди підтримував ідею української незалежності:
“Наш край – це місця, де активно підтримували українську ідеологію із існуванням осередків ОУН, незважаючи на радянську пропаганду про побудову “нового комуністичного світу”.
Ця презентація – лише верхівка айсбергу. Потрібно прочитати всю книгу, щоб поринути в історію нашої землі та наших мужніх людей ще глибше. Придбати це видання можна у Музеї історії Кам’янського.
Хочеться додати, що далекі події тих років, коли сільським мешканцям Тритузного оголосили про рішення знести їхні будинки заради запланованого будівництва на цій території майбутнього хімзаводу, були для багатьох сімей драматичними.
Адже людям довелося йти з добротних хат і на виділених ділянках землі починати все спочатку. Вони купували будматеріали, мешкали у землянках, будували малі тимчасові хатинки, а вже потім – зводили будинки. Багато сімей були з маленькими дітьми, та жодної особливої програми підтримки для них тоді не було.
Можна собі тільки уявити, який стрес, яку моральну та фізичну напругу перенесли ці сильні люди – наші прабабусі та прадіди. Незважаючи ні на що, вони змогли, як птаха Фенікс, після руйнування їхнього стабільного, нормального життя знову налагодити все спочатку. Слава Україні!
Автори тексту – Ілона Мартем’янова та Віолетта Луньова.
Фото – Ілона Мартем’янова.
У Павлоградському районі Дніпропетровщини викрили чоловіка, який незаконно фіксував роботу районних ТЦК та СП і…
Про це повідомив голова ОВА Сергій Лисак. "Тримаємо високу планку. Мінцифра оприлюднила оновлені результати індексу…
Суд виніс вирок чоловікові за серію майнових злочинів та підпал тиру у Дніпрі. На рахунку…
Подія сталася 17 серпня, близько 7-ї ранку, в місті Самар. 36-річна місцева мешканка, побачивши на…
Про це повідомив мер міста Андрій Білоусов. "Протягом ночі на території міста було тихо –…
Про це повідомив голова ОВА Сергій Лисак. "Два райони області були під ворожим ударом. На…