У Центральній міській бібліотеці ім. Тараса Шевченка відбулося чергове засідання клубу краєзнавців, де говорили про генеалогію — науку, яка в Україні стрімко набуває популярності. Адже історія кожного роду тісно переплітається з історією громади.Деталі зустрічі розповіли на місцевому сайті Культура сьогодні.
Учасникам зустрічі були представлені унікальні матеріали з архівних актів громадянського стану за 1920–1948 роки, що зберігаються у фондах місцевого ЗАГСу. Скани документів дозволили зазирнути у життя мешканців Кам’янського (колишнього Дніпродзержинська) майже столітньої давнини — від народжень та шлюбів до соціальних деталей, яких не знайти в офіційних хроніках.
Адреси, яких уже немає, і назви, що змінилися
Звернули увагу учасники зустрічі на вивчення сотенного поділу сіл Романкове, Кам’янське та Тритузне. Саме номери сотень зазначалися в документах як адреса мешканців у 1920-х роках — сучасні назви вулиць почали поступово з’являтися лише після 1928-го.
Так, вдалося встановити, що початок сучасної вулиці Широкої належав до 1-ї сотні, а її кінець — до 4-ї. Територія нинішньої вул. Героїв-рятувальників колись була частиною 10-ї сотні, де у 1930-х роках з’явився район “7 Дачних”, забудований приватними домівками. Відтворити їх розташування сьогодні можна лише за картосхемами міста 1950-х років.
На підставі актових записів також запропоновано версію розташування вулиць Запорізьких, більшість з яких уже зникла з міського ландшафту. Наприклад, 5-та Запорізька нині відома як вулиця Колеусівська, а її нижня частина у минулому мала назву Колеусова гора.
Відкриття з актових записів
Архівні документи допомагають також відновлювати маловідомі факти з історії міста. Так, із запису про народження Валерія Щербицького встановлено, що його родина мешкала на Лікарняній вулиці — у чотириповерхових будинках, зведених ще на початку 1930-х. Згодом вулиця змінила кілька назв і трансформувалася у сучасний проспект Відродження.
Акти про смерть містять причини, засвідчені медичними довідками. Статистика тих років вражає: навіть маленькі діти часто помирали від туберкульозу. Саме епідеміологічна ситуація, ймовірно, спонукала металургійний завод збудувати спеціалізований туберкульозний санаторій.
Вулиці, що зникли, імена, що залишилися
До уваги краєзнавців були також представлені документи про смерть Степана Корчевського та Миколи Заваріхіна — на їхню честь у Кам’янському названі вулиці. Цікаво, що в ранніх актах фігурує назва “Корчевська”, а не “Корчевського”, а вулиця Заваріхіна зникла з мапи у 1958 році, коли її перейменували на проспект Леніна. Водночас численні провулки з такою ж назвою існували аж до 1970-х, поки територію не знесли для розширення металургійного комбінату.
Отже, якщо підсумувати зустріч, генеалогія допомагає відновити те, що не було передано словами. Коли вже нікого немає, хто міг би розповісти, — говорять документи. Вони зберігають пам’ять про цілі покоління кам’янчан і водночас відкривають цінний матеріал для краєзнавчих досліджень.
