5 грудня Музей історії Кам’янського став місцем глибокого єднання та надії: тут відбулася презентація виставки “Рушники надії”. Це зворушливий всеукраїнський проект, ініційований громадськими організаціями “Народжені вільними 2024” та “Жінки Рода”, спрямований на підтримку родин зниклих безвісти та полонених українських захисників.
На стендах музею ми побачили символічні обереги — рушники, в кожному хрестику яких втілено непохитність українського духу та невгасну віру у повернення воїнів. Близькі — матері, дружини, сестри, а також чоловіки та діти — збираються, щоб вишивати спільний рушник. Таким чином, яскравий орнамент перетворюється на молитву, надію та оберіг, зітканий любов’ю.
Особисті речі, фотографії та надія
Директор музею історії Кам’янського Наталія Буланова звернулася до присутніх із пронизливими словами, пояснюючи символізм інсталяції: перед присутніми на стільцях були акуратно складені особисті речі захисників Кам’янського, що зникли безвісти.
“Коли стоїть стілець, а на ньому складено одяг і поряд взуття, здається, що ці воїни зовсім поряд, що вони лише вийшли і скоро повернуться, — зауважила Наталія Буланова. — Усього 9 стільців — це символізує дев’ять наших земляків, які зникли безвісти. Їх близьких – матерів, дружин, дітей – це нестерпно важко. Але вони живуть, тримаючись за віру та надію на зустріч”.
Історії непохитності
Керівники громадських організацій у своїх виступах наголосили: “Ми живемо і не здаємось”.
Тетяна Тринадцятко поділилася своїми глибокими емоціями. За словами виступаючої, свій біль сім’ї зниклих безвісти зуміли перетворити на щось прекрасне, на твори мистецтва та духовної сили, такі, як, наприклад, ці вишиті рушники. Тетяна продовжує чекати звісток про свого коханого чоловіка Володимира, про якого досі немає інформації, і навіть повідомила про радісну подію — народження онуки, звернувшись до його фотографії в залі.
З надією виступила і Ганна Савицька, сестра-близнюка зниклого безвісти воїна Володимира Савицького. У їх сім’ї служить навіть мати. Ганна теж служила у ЗСУ, але за станом здоров’я звільнилася. Всі вони з нетерпінням чекають на повернення Володимира. Дівчина висловила надію на те, що будуть добрі новини.
Тут, у музеї, також представлені фото та речі Вадима Тимченка, який у мирний час працював оператором на міському телебаченні, доля якого також залишається невідомою.
Пам’ять та місія
Колишній директор музею історії Ніна Циганок наголосила на важливій місії цієї виставки: вона служить нагадуванням про те, що ми пам’ятаємо і дорожимо кожним нашим захисником, і продовжуватимемо пошук зниклих воїнів.
На прохання сімей, 6 грудня 2025 року, у символічний День захисників України, учасники акції збиралися знову. Виставка “Рушник Надії” – глибоко емоційне та духовне проявом незламної сили духу. Він показує, як спільнота, яка переживає найгірші випробування, не втрачає надії, поєднуючи зусилля, щоб голос кожної сім’ї полоненого або зниклого воїна був почутий.
Зустріч 5 грудня відбулася в атмосфері теплих спогадів, єднання та спільності. Усі відчули, що разом ми сила.
Не здаємося, сподіваємось і віримо в нашу Перемогу!
