Воїн під позивним “Борода” — родом із міста Кам’янське на Дніпропетровщині. Нині він командир роти безпілотних систем 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. У війську з лютого 2022 року. До повномасштабного вторгнення вже мав досвід служби — контракт у саперно-інженерному підрозділі з 2016 по 2018 рік. Потім повернувся до цивільного життя, хотів проводити більше часу з родиною. У 2022-му знову став у стрій.
Починав свою службу як стрілець, старший солдат. Майже рік — піхота, штурмові виходи, оборонні задачі.
Перелом у його службі стався після виходу з Новоселівки-2.
Саме тоді командир фактично дав новий шанс: передав «Бороді» Mavic і запропонував навчатися. Без курсів і системи — усе самостійно. Паралельно з бойовими виходами і основними задачами «Борода» вчився на пілота: по відео з YouTube, через дзвінки з побратимами, які вже мали досвід, через постійні спроби і практику.
Так почалася робота з дронами.
Спочатку — аеророзвідка, коригування мінометів. Потім — більше відповідальності, більше задач.
Згодом він став командиром відділення, а далі й командиром роти безпілотних систем.
Один із найважчих моментів служби, як згадує «Борода», — наступ на Лиман. Тоді колона потрапила в засідку: ворожий танк вдарив у центр, ще один перекрив рух попереду. Удар — і колона фактично розрізана. Втрати, хаос і секунди на рішення. Довелося швидко маневрувати, розвертати техніку і виводити людей з-під удару. Більшості вдалося вийти. Після цього — перегрупування і продовження наступу вже з іншого флангу.
Сьогодні «Борода» відповідає за головне — планування і людей. Саме за це отримав нагороду «Сталевий Хрест» від Головнокомандувача Збройних Сил України Олександра Сирського.
Цю відзнаку вручають за ефективне управління підрозділом, грамотне планування бойових дій і максимальне збереження особового складу.
«Для мене справжня нагорода — це коли мої люди повертаються живими додому. Важливіше бути поруч. Контролювати ситуацію. І чекати моменту, коли можна буде повернутися додому. А поки що — відповідати за тих, хто поруч».