Кам’янські художники представляють Україну на міжнародному проєкті у Вупперталі

Талановиті художники Олександр Чегорка та Сергій Лаушкин з Кам’янського представляють Україну на масштабному міжнародному культурному проєкті “One World. Kunst ohne Grenzen”, який урочисто відкрився 23 липня у німецькому місті-побратимі Вупперталі.

З цієї нагоди ми поспілкувалися з Олександром Чегоркою. Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю для сайту “Культура Сьогодні”.

— Олександре, розкажіть, як ви потрапили до цього проєкту?

— У художню школу ім. Лісовського зателефонувала начальниця управління культури Жаннета Сокуренко і повідомила, що нам випала честь представити культурну спільноту Кам’янського в Німеччині. Так ми й вирушили до Вупперталя: я і мій друг —  митець Сергій Лаушкин, який уже багато років є одним із тих, хто формує мистецьке обличчя нашого міста.

— У чому головний сенс і ідея цього заходу?

— Головна ідея цього проєкту — колаборація творчих людей з різних країн світу. Щоб ми тут разом працювали над творами мистецтва, знаходили спільну концепцію, вчилися знаходити точки взаєморозуміння та співпраці.

Це так непросто — разом творити, приходити до єдиного бачення, але саме в цьому полягає шлях до дружби та глибокої взаємоповаги, розуміння.
Це — про світ без кордонів, про довіру.

— Скільки триватиме ваша поїздка і в чому полягатиме ваша особиста участь?

— Ми будемо тут до 9 серпня, часу вистачить і на реалізацію художніх ідей, і на спілкування з колегами. Кожен із нас створює невеликий індивідуальний проєкт: Сергій — птаха з гілок дерев, а я — кам’яну інсталяцію, своєрідний невеликий Стоунхендж, де кожен охочий зможе розмалювати камінь.

Але головне — ми готуємо великий спільний артоб’єкт.

— Які цінності у своїх роботах ви хочете донести до європейської публіки?

— Наш масштабний спільний проєкт — це монументальний шестиметровий хрест. Ми хотіли об’єднати в ньому все: глибоку філософію, світлий життєвий оптимізм і народні, фольклорні мотиви.

Ми назвали її “ЗНАКИ ЖИТТЯ”. Нам хотілося передати світло, радість та оптимізм, незважаючи на війну, показати нашу українську спрямованість до добра, неба та прощення.

У цій роботі сплелися головні сенси — віра, надія і любов, а також пам’ять, час і молитва. Для нас важливо говорити про вічні цінності, про те, що час плине, але любов є завжди…
Технічно це шість квадратних підрамників (150 × 150 см), розписаних яскравими акриловими фарбами й змонтованих у єдину композицію. Сергій працює з горизонтальним напрямком, а я — з вертикальним. Зараз ми створюємо ці живописні квадрати, працюючи просто на підлозі.

Крім того, в композицію органічно вплететься цитата з послання апостола Павла: «Любов не перестане». Найцікавіше, що інші учасники проєкту можуть додавати щось своє до нашої роботи, як і ми — до їхніх. Це захопливий процес спільної творчості!

— З ким із закордонних колег уже вдалося познайомитися?

— Ми вже подружилися з художниками з Ізраїлю, Нікарагуа, Франції, Англії, Польщі та Чехії.

Дуже приємно, що всі нас підтримують, кажуть: “Україна — це сила, ви – молодці!”.
— Яка у вас програма і як проходять будні?

— Під час відкриття нас вітала культурна та політична еліта Вупперталя, зокрема бургомістр Гайнер Фрагеманн і депутат Бундестагу Гельге Ліндх. Після оглядової екскурсії містом ми повністю поринули в роботу: рано встаємо, пізно повертаємося. Попереду — насичена програма.

За роботою всіх майстрів можна буде спостерігати з 2 серпня (щодня з 15:30 до 17:30). А 7 серпня відбудеться урочисте відкриття вернісажу за участю німецького письменника Міхаеля Целлера та української акордеоністки Тетяни Мучички. Закриття проєкту заплановане на 9 серпня.

— Які ваші враження від Вупперталя?

— Місто дуже красиве, зелене, тут багато велосипедистів і людей на самокатах. Нас зворушили тепле ставлення та підтримка з боку приймаючої сторони. Ми познайомилися з бургомістром Вупперталя, він дружелюбно з нами спілкувався. А ще нам видали велосипеди, і тепер ми теж їздимо ними з готелю до місця роботи й назад. Найкращі враження!

Такі міжнародні мистецькі проєкти стають простором для діалогу, взаєморозуміння та нових творчих ідей. Вони ще раз доводять: мистецтво справді здатне об’єднувати людей незалежно від мови, країни чи культури. І це чудово.

Автор         Віолетта Луньова