Анатомія комедійного хаосу: премєра вистави «Повний кОпець» кам’янського театру

16 жовтня у Театрі ім. Лесі Українки відбулася вибухова комедійна прем’єра вистави «Повний кОпець». Глядачам Кам’янського дуже пощастило, адже вони стали свідками всеукраїнської прем’єри цієї вистави. Як виявилося, відома п’єса американського драматурга Пола Слейда Сміта під назвою «Безглуздий фарс», яка підкорила сцени багатьох країн, вперше була поставлена саме в нашому театрі. І перший її переклад українською здійснив режисер-постановник нашого театру Ігор Азаров. Тому можна вважати, що це була, певною мірою, потрійна прем’єра.

Уявіть собі простір, де здоровий глузд зникає щойно зачиняються двері, а закон і порядок перетворюються на карнавал помилок. Саме такий світ створив американський драматург Пол Слейд Сміт у своїй блискучій комедії положень «Безглуздий фарс». Написана у найкращих традиціях класичного бродвейського фарсу, ця п’єса підкорила світові підмостки не лише завдяки каскаду блискавичних жартів, а й через глибокий, хоч і поданий крізь сміх, аналіз людської природи. А Ігор Азаров зміг передати нестримну динаміку цієї постановки та втілити її на сцені Театру ім. Лесі Українки.

Координати хаосу

Уся дія вистави розгортається у замкненому просторі — у двох суміжних номерах недорогого мотелю. Ця локація є класичним «рушієм» для жанру фарсу, адже стіни тут тонкі, а дверей (аж чотири пари!) цілком достатньо для того, щоб герої постійно розминалися за міліметр один від одного або з розгону потрапляли у пастки.

Сюжет починається як стандартний детектив. Двоє офіцерів поліції нижчої ланки влаштовують засідку. Їхнє завдання — записати на приховану камеру розмову мера міста, якого підозрюють у причетності до зникнення величезної суми з міського бюджету, з жінкою-бухгалтером, яка має вивести посадовця на чисту воду. Здавалося б, план простий і надійний. Проте, щойно вмикається камера, події летять шкереберть.

Сюжетна лінія нагадує снігову лавину: кожне нове рішення героїв лише погіршує ситуацію. До гри долучається найманий вбивця-шотландець із дивним кодексом честі, дружина мера, яка невідомим чином з’являється у розпал сюжету, та таємничий агент. Зрештою, розслідування корупції перетворюється на відчайдушну боротьбу за виживання, де головною зброєю стає… повна відсутність штанів, шотландський кілт та хронічне непорозуміння.

Галерея характерів: хто є хто в цьому безумстві?

Сила вистави «Повний кОпець» полягає в її персонажах. Пол Слейд Сміт не просто створив картонні маски, а виліпив об’ємні, хоч і гротескні характери, кожному з яких притаманна своя зворушлива вразливість. А актори нашого театру втілили їх із неймовірною влучністю. У їх вчинках не слід шукати психологічного підтексту чи філософських вагань і роздумів. Герої діють невимушено і буденно, коли кожен хоче виконати свою роботу якнайкраще. І цим вони викликають неабияку підтримку глядача. А сама вистава стає неймовірно легкою для сприйняття і стрімко затягує у вир подій.

Ерік Шерідан у виконанні Руслана Куксенка — поліцейський, який понад усе мріє бути «справжнім копом» з крутих детективів, але натомість постійно опиняється у безглуздих позах. Він чесний, дещо наївний і страшенно ніяковіє, коли події виходять з-під контролю. Його характер — це боротьба між обов’язком та внутрішнім романтиком.

Напарницю Еріка Біллі Двайєр зіграла Єлизавета Константінова. Якщо Ерік намагається думати, то Біллі діє за логікою, відомою лише їй самій. Вона молода, ще зовсім без досвіду, але її енергія та жага до справжніх поліцейських пригод просто нестримні. Дівчина трохи схильна до паніки, легко відволікається на дрібниці (наприклад, на пончики чи телевізор), але саме її абсурдні ідеї часом рятують ситуацію. Вона — втілення безпосередності, яка здатна обеззброїти будь-якого професійного злочинця.

Образ Карен Бранун, здається, єдиного раціонального та розумного персонажа у виставі, втілила Аліна Балагура. Вона професійна бухгалтерка, яка опиняється в епіцентрі шпигунських пристрастей. Але стрес пробуджує в ній неочікувані хижацькі інстинкти. Її взаємодія з поліцейським Еріком швидко переростає межі суто робочих стосунків, додаючи виставі яскравої романтичної лінії.

Олександр Тарханов зіграв мера Міклі. До його появи на сцені здавалося, що це нахабний зажерливий чиновник-корупціонер, якого неодмінно треба викрити. Але він виявився повною протилежністю – добродушний, дещо розгублений літній джентльмен, що потрапив під гарячу руку закону. Навіть його прізвище говорить саме за себе (Meek з англійської — тихий, покірний). Проте під цією маскою ховається значно більше, ніж здається на перший погляд.

На сцені періодично з’являється і дружина мера Мері, яку зіграла заслужена артистка України Юлія Жиліна. Вона постає, здавалося б, у найневдаліші моменти, ризикуючи порушити поліцейську спецоперацію. Проте і ця поважна пані згодом змусить розслідування рухатися у найнеочікуванішому напрямку.

Неймовірний спектр емоцій викликав герой Едуарда Тесленка – найманий вбивця Тодд. Кремезний велетень у чорному плащі та чорних окулярах, він справді дещо навів жаху, з’явившись серед когорти усіх комічних персонажів. Це кровожерливий головоріз, який виконує усю брудну роботу за наказом таємничого ватажка мафії на ім’я Червоний Мак. Але, як виявилося, і грізний вбивця може викликати усмішку.

За сюжетом Тод говорить з таким важким шотландським акцентом, що його ніхто не розуміє, коли він починає нервувати. Він грізний, небезпечний, але водночас неймовірно комічний через свої кланові забобони та мелодраматичність.

Едуард Тесленко зумів досить точно відтворити дивакувату говірку свого героя. В оригінальній американській постановці Тод розмовляє із шотландським акцентом. Але як передати її українському глядачу? Режисер пішов на цікавий крок і подарував Тоду, так би мовити, західноукраїнське коріння. Мова вбивці рясніє слівцями із закарпатської говірки, а іноді він розмовляє із такою швидкістю, що його майже неможливо зрозуміти. Та все ж є один персонаж, кому вдається розтлумачити його балаканину. Також саме Тод згодом пояснить і саму назву вистави.

А поява Тода у національному шотландському костюмі перевертає його образ з ніг на голову. Коли мужній головоріз з’являється на сцені у традиційній спідниці-кілті та капелюсі із пір’я – він стає зовсім не страшним, а його дивакуваті витівки викликають лише непідробний сміх.

Разом із Тодом працює агент Френк, якого зіграв Іван Чебан. Чоловік справляє враження персонажа, який до кінця не вирішив, на чиєму він боці. То він охороняє безпеку мера, то допомагає вбивці. Хоча і діє рішуче, проте постійно вагається – чи правильний бік він вибрав. Чи визначиться він остаточно – дізнаєтеся наприкінці вистави.

До чого ведуть глядача

Коли завіса падає, а всі таємниці розкриваються (а фінал вистави дивує цілим каскадом несподіваних твістів), глядач залишається з відчуттям легкого катарсису. До яких же висновків підводить нас вистава?

По-перше, правда завжди виходить назовні, навіть якщо її намагаються сховати за чотирма замками під кумедний шотландський марш. Будь-яка брехня, корупція чи зрада зрештою самознищуються через власну абсурдність.

По-друге, п’єса доводить, що щирість і взаємовиручка важать більше, ніж професійні інструкції. Ерік і Біллі перемагають злочинців не завдяки тактичній підготовці, а завдяки тому, що в критичний момент вони залишаються вірними одне одному та своїм моральним принципам.

Втілена на сцені кам’янського театру вистава «Повний кОпець» — це дзеркало, яке показує наше життя у моменти найбільшого стресу. Актори навчили глядача найважливішому: не ставитися до себе та світу занадто серйозно. Іноді, щоб виплутатися з найскладнішої життєвої халепи, потрібно просто дозволити хаосу відбутися, щиро посміятися над своїми помилками і, зрештою, знайти правильні двері.