Національний арбітр міжвиборчого періоду

Більшість соціологічних досліджень пророкували перемогу Володимира Зеленського. Відтак, за результатом другого туру нинішня “віртуальна” коаліція у ВР остаточно розпадеться. Хто ж у цей період візьме на себе керування країною? Запобігти втраті керованості можна, призначивши перехідний уряд із сильним прем’єр-міністром, що зможе не лише керувати країною в кризових умовах, а й забезпечити чесні та прозорі вибори нової Верховної Ради.

Здавалось б, можна уже відпочити від накалу боротьби і спокійно готуватись до запланованих на осінь парламентських виборів. Але із зміною президента перед Україною постане загроза серйозної політичної кризи — адже всупереч закону в парламенті досі немає діючої коаліції. Замість неї існує ситуативна більшість, що стягувалась ще під Порошенка.
При цьому створити в парламенті депутатську групу підтримки нового президента не вдалось — до міжфракційного об’єднання “За Зеленського” по суті входить лише Віталій Купрій. А значить, немає навколо чого будувати ані пропрезидентську, ані ситуативну нову більшість.
Цю політичну кризу можна було б вирішити розпуском парламента, але за законом парламент можна розпустити не менш як за 6 місяців до чергових виборів. Цей відлік почнеться вже 27 квітня. А президент цілком може вступити на посаду після 4 травня — це гранична дата оголошення результатів. Відтак, найпевніше дочасних парламентських виборів не буде.
А отже, після завершення президентської гонки країна може втратити керованість через фактичну відсутність урядування. Звісно, чинний уряд Гройсмана збережеться після розпаду коаліції, але перейде до статусу “в. о.” – що означає відсутність відповідальності за будь-які дії, і в тому числі бездіяльність.
Під загрозою опиниться виконання бюджету, в тому числі фінансування територіальних громад. Це 44 окремі програми на підтримку областей. Зокрема, субвенції на охорону здоров’я в сільській місцевості, інфраструктуру тергромад, соціально-економічний розвиток областей і видатки на Державний Фонд регіонального розвитку — це щонайменше 13,8 млрд. грн., а загалом на підтримку регіонів передбачено 262,4 млрд. грн..
Розподіл грошей місцевим бюджетам здійснюється постановами Кабінету Міністрів, отже для виконання цих програм необхідний сильний та досвідчений прем’єр-міністр, добре обізнаний із специфікою регіонів та здатний не лише збалансувати видатки, а й добитись збільшення дохідної частини бюджета.
Цього мало: під загрозою опиниться не лише економічна, а й політична ситуація. Восени пройдуть парламентські вибори — а для цього потрібен новий Виборчий Кодекс з відкритими списками, або хоча б повернення пропорційної системи. Адже якщо змішана система збережеться – вибір людей знову буде спотворено, і нова Рада суттєво не відрізнятиметься від нинішньої. Необхідно також терміново ухвалити закони про тимчасові слідчі комісії та аудит. Адже без покарання винних в падінні економіки довіра до влади дедалі падатиме.
Країні потрібен політик із достатнім авторитетом, здатний зібрати нову більшість і сформувати перехідний уряд.
Чи не єдиним таким політиком є Юлія Тимошенко. Не дивлячись на малий розмір її фракції, вона достатньо сильна, щоб стати центром коаліції. А сама Тимошенко здатна об’єднувати навколо ідей людей різних поглядів та партій – це доводить спільна робота багатьох фахівців на Форумі Нового Курсу. Вона вже запропонувала парламенту низку першочергових дій і має програму підвищення доходів бюджету. Згадаймо — на початку кризового 2009 року вона домоглася перевиконання бюджету на цілих 4%, а за квітень 2009-го навіть на 11%.
Отже, Юлія Тимошенко здатна взяти на себе важку і відповідальну роль прем’єр-міністра на перехідний період. Вона користується величезним авторитетом як серед народу, так і серед політиків. Вона зможе не лише ефективно виконати бюджет і забезпечити коштами регіони, а й підготувати країну до парламентських виборів.
Найкращого національного арбітра для міжвиборчого періоду годі шукати.

В`ячеслв Ільченко