Бібліотеки Кам’янського активно долучилися до волонтерської роботи: проводять благодійні акції, допомагають переселенцям та військовим. Але також тут можна відволіктися від буденної рутини, почитати цікаву книгу, подивитися кіно, та навіть поспівати, пограти в шахи чи доміно. Про те, як працюють наші бібліотеки у воєнний час, які заходи тут проходять, та які книги тепер будуть на полицях, розповіла директор КЗ Централізованої бібліотечної системи м.Кам’янського КМР Лариса Денисюк.
Допомога ЗСУ та переселенцям
– Як змінилося життя кам’янських бібліотек під час воєнного стану? Які заходи для дорослих та дітей проходять, зокрема, в центральній бібліотеці та в інших філіях?
– Спочатку відмінили всі заходи і навіть закрилися для користувачів. Але не надовго, буквально на три дні. Бо наші відвідувачі стали жалкуватися на те, що в такий важкий час, їм потрібно відволіктись, а немає навіть змоги взяти і почитати книгу.
Тому спочатку ми відновили роботу по обслуговуванню користувачів. А на сьогодні вже повністю відновили всю роботу, почали проводити засідання наші клуби. Це краєзнавче товариство «Кам’янське – Дніпродзержинськ», хобі-клуб, творчі майстерні, клуб квітникарів, курси з підвищення цифрової грамотності, онлайн курси з вивчення української мови.
Щосереди у нас проходить День кіно. По п’ятницям – спільне малювання колажу дітей та дорослих під назвою «UA. Після перемоги». Зараз ми малюємо на форматі А4 малюнки про Україну, а коли настане мир, ми їх об’єднаємо і зробимо одне велике панно.
На минулому тижні презентували другу частину книги «Таланти міста на Дніпрі». Є і розважальні заходи: граємо в шахи, доміно, співаємо, читаємо вірші. Тобто працюємо майже так, як працювали до війни.
Наші філії не забувають про рекламу книги: створюють буктрейлери, книжкові виставки, все роблять для того, щоб просувати літературу в маси. І також відновили засідання клубів.
Долучитися до життя бібліотеки може кожен. Єдине, що змінилося, це графік роботи. Тепер субота і неділя – вихідні в усіх філіях.
– У бібліотеці на Шевченка зараз проходить багато благодійних акцій. Розкажіть про них детальніше. І чи проходять подібні акції в інших філіях?
– На сьогодні всі бібліотеки намагаються бути корисними для своїх користувачів, тому ми трошечки переорієнтувалися, почали роботу над волонтерством. Бібліотечними силами робимо виставки-розпродажі, збираємо речі, їжу, посуд, одяг, постільну білизну – все те, що потрібно нашим переселенцям, або військовим.
Нещодавно їздили в гуртожиток на Дніпробуд, познайомилися з переселенцями, запитали, що їм потрібно. Зібрали власну колекцію книг з домашніх бібліотек, дитяче харчування, іграшки, постільну білизну, і відвезли їм.
Третій тиждень поспіль в центральній бібліотеці діє акція «Попри війну»: 12 майстринь з Кам’янського, Шульгівки, Аул, Українки створюють унікальні речі, які може придбати кожен бажаючий. Це картини нашої художниці Али Михальчук, картини Наталії Олінької, Анастасії Пустовойтенко,вязані іграшки Галини Бевзюк, ґердани від Тетяни Дем’яненко, бокали з петриківським розписом Єлизавети Полонської, гіпсові вироби Анастасії Добритнік, роботи з бісеру Лілії Заславської, дитячі прикраси Ганни Голубовської. До речі, виставки Голубовської та Полонської також діють на території філіалу №2 на Соцмісті. Щотижня дівчата приносять щось новеньке, оновлюють свої роботи. Добре користуються попитом значки з українською символікою, петриківський розпис, іграшки та картини.
Усі зібрані кошти передаємо на потреби ЗСУ та переселенців. На сьогодні зібрали 17 тисяч гривень.
Велику роль відіграють вітринні вікна, за допомогою яких ми можемо донести до перехожих потрібну інформацію.
– А переселенці відвідують наші бібліотеки?
– Так. Нещодавно на Малій сцені театру був концерт. Бібліотечними силами викупили 10 білетів і віддали їх переселенцям, нашим користувачам. Для них зараз це важливо, трохи відволіктися.
Російських книжок більше не буде
– Війна вплинула на кількість відвідувачів?
– На початку війни втратили майже половину користувачів. Але сьогодні по Централізованій бібліотечній системі станом на 1 квітня маємо 6 229 читачів, на 1 травня – 6 750. Це все за рахунок переселенців. Тому сьогодні майже вийшли на довоєнний рівень.
– Чи отримали за час війни наші бібліотеки нові книги?
– На період війни не було нічого. Нові книги отримали перед війною, але поки вони пройшли процес обробки, то надійшли нещодавно. Це книги від Інституту української книги, виключно українською мовою. Надійшло більше 400 книг, це і доросла, і дитяча література. Є класика, є світові бестселери, українські сучасні автори, такі як Ірен Роздобудько, Сашко Дерманський, Юрій Винничук, Сергій Жадан та інші.
– А що взагалі читають кам’янчани? І чи змінилися їх смаки за останні місяці?
– На сьогодні діє наказ Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 6 березня 2022 року про припинення видачі та зупинення дії дозволів на ввезення видавничої продукції, виданої країною – агресором. Нам прийшло розпорядження від департаменту з гуманітарних питань не допустити розповсюдження такої продукції, і вилучити усі книги з відкритого доступу, які були видані на території РФ. Це трилери, детективи, жіночі романи. Зараз чекаємо розпорядження, що з цими книжками робити, чи списувати, чи винищувати.
– А багато таких книжок? Як люди поставилися до цього?
– Багато. Загалом це приблизно 30% загального фонду. Але ми зараз на місце тих книг виставили книги від Інституту української книги. Там точно таке є: і детективи, і трилери, і романи. Поступово будемо заміщати.
Загалом більша половина повертається до української класики. Багато перечитують «Кобзаря» Тараса Шевченка, «Чорну Раду» Пантелеймона Куліша. Жінки більше всього читають таких авторів як, Ірен Роздобудько, Ладу Лузіну, Сару Джіо, Маргарет Етвуд та ін. Чоловіки переважно читають фантастичні та детективні романи Стівена Кінга, братів Стругацьких, Френка Герберта. Середь молоді популярність тримає Стівен Кінг. Тому, думаю, користувачі звикнуть до нововведень. Надалі будемо комплектуватися виключно україномовною літературою і тільки тою, що була видана в Україні.
Безпека – перш за все
– Чи є де сховатися у наших бібліотеках, якщо лунає сирена?
– Під час сирени пропонуємо своїм користувачам пройти в укриття. Центральна бібліотека і юнацький відділ мають укриття. Деякі філії мають книгосховища, де немає вікон. Ті бібліотеки, що не мають таких приміщень, на період сирени припиняють свою роботу.
У центральній міський бібліотеці діє цілодобове укриття. Та сподіваємося, що війна скоро скінчиться, і це бомбосховище більше не знадобиться
– Чи діють ще ковідні обмеження?
– Зараз не проводимо великих масових заходів, немає великого скупчення людей, але намагаємося дотримуватися дистанції, у всіх бібліотеках є антисептики. Сертифікати вже не перевіряємо. Це напевно шок, який подіяв на нас з початком війни, що зараз менше стали хворіти. Бо до цього наші співробітники хворіли більше. Як то кажуть: в добрий час сказати, а в лихий промовчати.
– Які заходи плануються у наших бібліотеках найближчим часом?
– Впроваджуємо новий проєкт «Як не втратити зв’язок з Україною». Ми дуже хочемо бути корисними тим людям, які покинули Україну, поїхали за кордон, і стали переселенцями. 5 травня відбувся перший телеміст «Кам’янське – Мюнхен». Для тих, хто за кордоном будемо проводити майстер-класи, зустрічі з поетами, слухати музику. Робити все, щоб нагадати про домівку, щоб вони там не відчували себе забутими і нікому не потрібними.
Потім будемо підтримувати зв’язок і з іншими країнами. Відновили роботу школи акварелі Анастасії Пустовойтенко.
Не забуваємо про популяризацію книги, будемо проводити флешмоби, виставки, буктрейлери, реклами. А також плануємо цікавий патріотичний захід до Дня вишиванки.
