Марафонець із Кам’янського вп’яте став чемпіоном Європи

В італійському місті Гроссето з 12 по 15 травня проходив чемпіонат Європи з напівмарафону серед легкоатлетів-ветеранів. На цих змаганнях кам`янчанин Василь Васильович Карпович завоював вже в п`ятий раз титул чемпіона континенту.

Наш земляк виступав серед бігунів вікової групи старше 65 років. Триразовий чемпіон світу Василь Карпович разом з Віктором Недибалюком (Біла Церква) і Олександром Вовком (Луганськ) посіли перше місце в командному заліку, завоювавши єдину золоту медаль для України. В активі у Василя Васильовича є ще й “срібло”, яке він привіз з сонячної Італії.

“В перший день чемпіонату Європи ми бігли “десятку” (10 км) і стали першими в командному заліку, обігнавши представників Італії і Швейцарії, – розповідає Василь Карпович. – В індивідуальному заліку у мене четвертий результат (40 хвилин 36 секунд), п`ятим прибіг Саша Вовк, восьмим Вітя Недибалюк. А через два дні, навколо Гроссето бігли напівмарафонську дистанцію (22 км). Я показав порівняно невисоку швидкість, здолавши 12 км за 1 годину 30 хвилин і став срібним призером. Пропустив вперед лише італійського марафонця. В 2015 році у тому ж Гроссето я виграв чемпіонат Європи з результатом 1 година 21 хвилина. Цього разу клімат так дав по ногам, що було дуже важко бігти. Жара була понад 30 градусів, а я приїхав коли вдома було набагато холодніше”.

Про патріотизм, добре ставлення до українців за кордоном, та хто допоміг з поїздкою на Чемпіонат Європи, про все це наш уславленний земляк розповідає дальше.

Коли Василь Карпович працював на ДМК, якому віддав 35 років своого життя, спонсором завжди був профспілковий комітет. Тепер же все доводиться робити за свій рахунок, не чекаючи фінансової підтримки  ні від кого, продовжуючи прославляючи своє рідне місто за кордоном. “В основному мені діти допомагають. За що я їм безмежно вдячний, – каже з вологими очима наш уславленний ветеран. – Поїздка на чемпіонат Європи була не легкою. З Чернівців поїздом ми добралися до румунського міста Сучава, а звідти до Італії на літаку. Поселилися в невеликому гірському готелі. Нам за таксі 26 євро потрібно було оплачувати, щоб доїхати до місця змагань. Але господарка знайшла для нас в центрі Гроссето інший готель, який хоча і був дорожчий, але знаходився поруч з місцем змагань. Її чоловік нас машиною туда відвіз. Коли я розраховувався, він відмовився від грошей, дуже боляче вдаривши мене по руці. Був ще такий випадок. Жінка із Західної України, яка працює в готелі де ми проживали, підійшла до нас, і не те що запропонувала, а всунула в руки 20 євро і сказала, щоб ми пообідали на них. Ми відмовлялися, говорили, що ви ж самі приїхали на заробітки. Так вона відповіла, що образиться, якщо відмовимося. “Це за те, що прославили Україну і стали чемпіонами”, – промовила та пані, зворушивши нас до глибини душі”.

В Італії Василь Карпович не рзлучався з жовто-блакитним прапором, якого взяв з дому. “Зі сльозами на очах я слухав гімн України, який виконували в нашу честь, – згадує Василь Васильович. – Дуже приємно було коли до нас в гості приходили атлети інших держав, які вітали і висловлювали свою захопленність героїчним народом моєї країни. Після нагородження, пока йшли до готелю з прапором, діти з захопленням вслід кричали “Україна! Україна!”.

Тепер 67-річний Василь Васильович Карпович почав підготовку до участі в Чемпіонаті світу, який відбудеться в липні у фінському місті Тампере.