Інтернет-видання https://nashigroshi.org/ кілька тижнів тому відкрило рубрику «Портрет олігарха», де детально описується бізнес найбагатших та найвпливовіших людей України.
Вже було представлено «портрети» Ахметова, Новинського, Пінчука, Порошенка та Фірташа. Тепер же черга дійшла і до групи «Приват» та її господарів, олігархів із Дніпра та Кам’янського Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. Ми публікуємо аналіз “Наших грошей” повністю.
Дані зі звіту Центру економічної стратегії «Олігархічний український капітал».
Геннадій Боголюбов, Ігор Коломойський та Олексій Мартинов — це четвертий, п’ятий і дев’ятий найбагатші люди в Україні. Саме вони є головними беніфіціарами фінансово-промислової групи «Приват» (де-юре не існує, оскільки немає офіційно зареєстрованого холдингу, об’єднання, корпорації «Приват»). Першими засновниками ПриватБанку були три компанії: «Солм» (Мартинов-Милославський), «Сентоза» (Коломойський-Боголюбов) і «Віст».
На відміну від Ахметова чи Пінчука, активи Коломойського, Боголюбова та Мартинова важко структурувати, оскільки багато з них записані на пов’язаних осіб з іноземною реєстрацією та десятки офшорних та іноземних компаній. Детальніше про частину структури бізнес-активів групи «Приват» писали журналісти-розслідувачі Центру протидії корупції.
Загалом система YouControl пов’язує із бізнес-групою «Приват» майже 975 компаній та 37 ключових осіб. І хоча ПриватБанк до неї вже не належить, група й досі носить цю назву. Протягом 2015-2019 років значна кількість їхніх активів була під арештом, ПриватБанк націоналізували, у деяких сферах їх вплив зменшився. Окрім того, проти Коломойського та Боголюбова подали позови та розпочали декілька розслідувань в Україні та за кордоном. Попри це коло інтересів та можливий вплив цих олігархів залишається великим.
Олексій Мартинов є одним із найбільш закритих бізнесменів, директором ТОВ «Солм ЛТД», яке входить до складу фінансово-промислової групи «Приват», він був членом наглядової ради ПриватБанку з 2000 до 2016 року (під час націоналізації банку). Його активи пов’язані з фінансами, хоча точно визначити його інтереси окремо від двох інших учасників групи «Приват» майже неможливо. Загалом за активами група «Приват» посідає друге місце після Ріната Ахметова.
ГАЛУЗІ, В ЯКИХ ПРЕДСТАВЛЕНІ ІНТЕРЕСИ
1. МЕТАЛУРГІЯ
Найбільша кількість активів Коломойського та Боголюбова у сфері металургії. Окрім українських компаній вони також володіють металургійними заводами у США. У травні 2019 року державний ПриватБанк подав позов проти Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова до Канцлерського суду штату Делавер з підозрою у привласненні 623 млн дол. через виведення їх з рахунків ПриватБанку. На ці гроші були придбані активи американських підприємств, серед яких виробник та постачальник феросиліцію у США CC Metals and Alloys, виробник феросилікомарганця Felman Production LLC, металургійний завод Kentucky Electric Steel, Warren Steel, Corey Steel та завод з виробництва металопрокату Detroit Cold Rolling Facility90. Через це ФБР почало розслідування, за даними журналістів.
Металургія, зокрема феросплавний бізнес, є також сферою інтересів Мартинова. Сам Мартинов говорив, що вони значно збільшили рудні та феросплавні активи, оскільки вважають цей напрям дуже перспективним. Про це також повідомляв Коломойський в інтерв’ю «Дзеркало тижня»: «Мартинов пріоритетно займається феросплавами».
2. НАФТОГАЗОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ
«Укрнафта» — найбільша нафтовидобувна компанія України. Ігор Коломойський є бенефіціарним власником 42% акцій «Укрнафти». Контрольний пакет (50%+1 акція) належить державі через НАК «Нафтогаз України». Попри це з 2010 до 2015 року існувала угода, за якою міноритарії мали право призначати голову та членів правління «Укрнафти», що дозволяло їм заробляти на операціях «Укрнафти» з підконтрольними ним компаніями.
У 2012 році «Укрнафта» виплатила ТОВ «Ріаліз Ойл», яка була афільована з Коломойським, 474 млн дол. за майбутнє постачання мазуту, бензину та дизельного палива, проте «Укрнафта» не отримала ані нафтопродуктів, ані грошей назад. У 2014 році «Укрнафта» припинила платити рентну плату за нафто-та газовидобування.
У 2015 році компанія видала аванси за майбутнє постачання нафтопродуктів 24 компаніям, пов’язаних з групою «Приват». Також компанія продала сиру нафту на суму 355 млн дол. «Укртатнафті» Коломойського.
В 2019 році податковий борг «Укрнафти» становив 13,895 млрд грн. У травні 2019 року стало відомо, що компанія погасила 1,5 млрд грн боргу за останні шість місяців, у березні 2019-го акціонери «Укрнафта» вирішили, що продаж 4 млрд м3 газу НАК «Нафтогаз України» використають для погашення податкового боргу.
Також Коломойський тиснув на АТ «Укртранснафта». Як раніше було з «Укрнафтою», держава не має впливу в «Укртранснафті» , попри те що «Нафтогазу» належить 43% акцій. Останні збори акціонерів підприємства відбулись у 2010 році. При цьому колишній акціонер «Укртранснафти» (російська компанія «Татнефть») подала на Україну позов у міжнародний трибунал. Зараз борг перед «Татнефть» становить 140 млн дол. При цьому сам Коломойський сподівається, що борг перед «Татнефть» вдасться списати в обмін на борги Росії перед Україною за майно в окупованому Криму, а не за кошти групи «Приват».
Також групі належить (або вона має вплив) мережа автозаправних станцій, які працюють під брендами «Авіас», «Укрнафта», ANP, ZNP, Sentosa Oil, «Юкон» та Rubix. Загалом у мережі приблизно 1,5 тис. АЗС, або майже 25% від загальної кількості в Україні. У 2021 році Антимонопольний комітет оштрафував мережі за узгоджене встановлення цін у 2016 році на 4,7 млрд грн, що стало одним із найбільших штрафів в історії комітету (але штраф не був сплачений).
3. ТРАНСПОРТ
Основний актив Ігоря Коломойського у транспорті — ПАТ «МАУ» через акції ТОВ «Кепітал Інвестмент Проджект» та ТОВ «Онтобед проушинз лімітед». Її повний список беніфіціарів невідомий. Сам Коломойський заявляв, що йому належить 25% акцій (не враховуючи можливих пов’язаних осіб).
Також Коломойський контролює Windrose Airlines, «Аеросвіт» (збанкрутувала), «Дніпроавіа» та «Донбасаеро». Windrose Airlines виграв тендер на здійснення літерних перевезень посадових осіб держави у серпні 2019 року. Також Боголюбов та Коломойський володіють зерноперевалювальним комплексом «Боріваж» на території порту «Південний».
4. ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
Серед підприємств, чиї активи були арештовані для відшкодування боргу ПриватБанку перед Національним банком України, також є АТ «Дніпроазот». У 2018 році це підприємство, монополіст з виробництва потрібного для роботи водоканалів рідкого хлору, припинило його виробляти, нібито очікуючи узгодження підвищення ціни від Антимонопольного комітету. АМКУ відповів, що таке узгодження не потрібне, але нагадав, що зупинка монополістом виробництва є зловживанням монопольним становищем. Наприкінці 2021 року АМКУ оштрафував підприємство на 80 млн грн.
5.5.1.5. ХАРЧОВИЙ ТА АГРОСЕКТОР
Земельний банк групи «Приват» перевищує 100 тис га. Також група володіє ТМ «Щедро», куди входять Львівський, Харківський, Запорізький масложирові комбінати, а також ТМ «Біола», яка випускає соки, води та інші газовані напої»106.
5.5.1.6. ЕНЕРГЕТИКА
Коломойський та Боголюбов мають міноритарні частки у Полтавському, Чернігівському, Сумському та Хмельницькому обленерго, а також невеликі пакети у Дніпропетровському та Запорізькому обленерго.
Крім того, група чинила непрямий вплив на державну генерувальну компанію «Центренерго». За численними повідомленнями ЗМІ, підприємство очолювали близькі до Коломойського люди, які забезпечували функціонування наступної схеми. Приватна компанія (а саме «Юнайтед Енерджі») продавала державній компанії енергоресурси за завищеною ціною та купували електроенергію зі знижкою. До того ж, на відміну від інших постачальників (зокрема НАК «Нафтогаз»), з цим трейдером розраховувалися повністю.
РЕГУЛЯЦІЇ, В ЯКИХ ПРИСУТНІ ІНТЕРЕСИ
1. ТАРИФИ НА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЄЮ
Згдіно з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва, АТ «Нікопольський завод феросплавів» (НЗФ), АТ «Дніпроазот», АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» та АТ «Запорізький завод феросплавів» (компанії, афілійовані з Ігорем Коломойським) користуються тарифом 57,4 грн/МВт∙год. Для решти учасників ринку діють тарифи, затверджені постановами НКРЕКП від 07.06.219 №954 та №955, а це 347,43 грн/МВт∙год та 8,9 грн/МВт∙год відповідно.
2. ВИПЛАТИ «ТАТНАФТІ» ТА КВОТИ НА ІМПОРТ НАФТОПРОДУКТІВ
До 2007 року 18,296% акцій «Укртатнафти» належало компаніям, близьким до «Татнафта», 28,8% акцій — Міністерству майна республіки Татарстан (РФ), 8,6% акцій — «Татнафті». Проте, за даними журналістських розслідувань, внаслідок низки судових рішень та рейдерської атаки», ці акції НПЗ продали компаніям з групи «Приват». Тож станом на квітень 2019 року Коломойському належить 28% акцій. Державі через НАК «Нафтогаз України» належить 43% акцій. У 2008 році на підставі російсько-української угоди про захист інвестицій (1998) «Татнафта» подала позов до Міжнародного арбітражного суду, який у 2014 році зобов’язав Україну виплатити «Татнафті» 122 млн грн.
Аналогічний позов до суду подала Республіка Татарстан до України у 2016 році, сума затребуваних компенсацій становила 300 млн дол. Високий суд Лондона розгляне ще один позов від «Татнафта» проти Боголюбова, Коломойського, Ярославського та Овчаренка восени 2020 року щодо компенсації 334,1 млн дол. і відсотки за нафту, яка була поставлена на Кременчуцький НПЗ. Окрім того, у листопаді 2018 року ПАТ «Укртатнафта» звернулося до РНБО з проханням здійснити антисубсидіарне розслідування щодо імпорту бензинів із Білорусі.
3. ТАРИФИ НА ТРАНСПОРТУВАННЯ НАФТИ
У період з 2009 по 2015 рік керівником державної «Укртранснафти» був Олександр Лазорко, наближений до Ігоря Коломойського, у результаті чого група «Приват» отримала низку пільгових умов.
Так, було укладено кілька угод, за якими більше половини державної технологічної нафти віддано на зберігання трьом компаніям: ПАТ «НПК-Галичина», ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та ПАТ «Укртатнафта» (всі наближені до Ігоря Коломойського).
У 2014-2015 роках «Укртранснафта» викачала з нафтопроводів 600 тис. тонн технічної нафти нібито для захисту від сепаратистів і відправила на зберігання на об’єкти Коломойського. Лазорко також утримував низькі тарифи на прокачку нафти Кременчуцькому НПЗ, який теж перебуває під контролем групи «Приват». Отже, є небезпека впливу на ухвалення постанови НКРЕКП щодо збільшення тарифів на транспортування нафти.
4. ОБМЕЖЕННЯ КОНКУРЕНЦІЇ НА АВІАРИНКУ
Протягом тривалого часу Ігор Коломойський сприяв монополізації авіаринку з боку компанії «Міжнародні авіалінії України». Аеропорт Дніпра був монополізованим через контроль групи «Приват» над ним, ситуація змінилася лише у вересні 2022 року.
5. АВІАЦІЙНИЙ ЗБІР
16 травня 2018 року Велика Палата Верховного Суду України відмовила у погодженні Державіаслужбі та про перегляд постанови Вищого Адміністративного Суду України від 16 травня 2017 року за справою №826/17492/16 про визнання незаконним та недійсним постанову КМУ від 28 вересня 1993 року №819 «Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність і участі України в міжнародних авіаційних організаціях» від 1 січня 2014 року до 22 березня 2017 року, коли ухвалили постанову про внесення змін до Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
Ще у 2015 році головний підрозділ детективів Національного антикорупційного бюро повідомив про підозру екскерівнику Державіаслужби, президенту та головному бухгалтеру МАУ. Зокрема, МАУ стягував авіаційний збір за внутрішні і зовнішні перевезення пасажирів і вантажі, проте компанія не перерахувала їх у фонд, сума несплати за 2014-2016 рік становила 147 млн грн. Навіть більше, Державіаслужба прийняла наказ, згідно з яким авіаперевізник міг отримувати нові напрямки на перевезення, незважаючи на непогашені борги перед фондом.
6. СУДИ ЩОДО ПРИВАТБАНКУ
До націоналізації ПриватБанку у 2016 році його бенефіціарними власниками були Ігор Коломойський (49,98%) та його бізнес-партнер Геннадій Боголюбов (41,58%). Ще 8,5% належало міноритаріям, наприклад, голові правління Олександру Дубілету.
У 2015 році Ігор Коломойський підписав з Національним банком України договір особистої поруки про погашення п’яти кредитів рефінансування ПриватБанку, отриманих за період 2008-2014 років120. У грудні 2018-го НБУ подав судовий позов до першої інстанції Суду Республіки та Кантона Женеви проти Ігоря Коломойського на загальну суму 6,64 млрдн грн.
Націоналізація ПриватБанку поклала початок низці судових процесів як в Україні, так і за кордоном. Українські суди, які, здавалося, надавали перевагу уряду та НБУ протягом 2017-2018 років, потім почали ухвалювати рішення на користь колишніх власників.
Українська влада, можливо, припустилася процесуальних помилок під час складної процедури націоналізації, що відбувалася під високим тиском. Але націоналізація в умовах відмови колишніх власників докапіталізувати банк була єдиною альтернативою банкрутства банку, який через його розмір та вплив на економіку можна класифікувати як too big to fail.
За словами представників НБУ, колишні кредити пов’язаних осіб не обслуговуються. Судові процеси мають на меті, зокрема, повернути борги пов’язаних осіб, щоб компенсувати витрати держави на докапіталізацію банку. Рішення судів, що ставлять під сумнів законність вимог за цими кредитами або націоналізації, зменшують шанси повернути витрачені кошти платників податків.
13 травня 2020 року Верховна Рада ухвалила закон, який унеможливлює повернення проблемних банків їхнім колишнім власникам та обмежує компенсації їм. Насамперед він був ухвалений задля ускладнення колишнім власникам ПриватБанку спроб повернути банк, тож його одразу назвали «антиколомойським» законом.
Раніше Коломойський заявляв, що хоче повертати собі акції націоналізованого ПриватБанку або ж повернути капітал у 2 млрд дол.
Ключові судові процеси:
1. Справа №826/7432/17124, в якій Коломойський оскаржує в Окружному адмінсуді Києва договір купівлі-продажу банку державою. Розгляд справи призупинено 2 березня 2021 року Шостим апеляційним адміністративним судом до постанови Конституційного суду щодо «антиколомойського» закону. Але 1 червня 2022 року Верховний суд задовольнив касаційні скарги банку, НБУ та Кабміну — скасував це рішення та запропонував продовжити розгляд справи в апеляції.
2. Справа №910/1834/19125 по суті дублює попередню справу. 13 червня 2022 року Господарський суд Києва відтермінував розгляд справи. 28 червня Верховний суд відмовив позивачу у відкритті касаційного провадження. 21 червня 2022 року суд першої інстанції (Господарський суд Києва) поновив провадження.
3. Справа №910/15737/20126 аналогічна попереднім, але стосується прав та інтересів Геннадія Боголюбова. Розгляд справи у першій інстанції триває.
4. Справа №826/6664/17127 про те, як кіпрська компанія Triantal Investments, пов’язана з колишніми власниками, оскаржує результати перевірки банку, що передувала націоналізації. Касаційний розгляд справи триває.
ПОТЕНЦІЙНІ РИЗИКИ
Головним побоюванням є уникнення відповідальності Коломойським за доведення до банкрутства ПриватБанку та неповернення боргів за кредитами пов’язаних осіб і рефінансування НБУ. До недавнього часу існували й інші ризики (в сфері енергетики, металургії та авіаційного транспорту), але наразі вони втратили актуальність.
МЕДІА
Медіагрупою «1+1» володіють Ігор Коломойський, Ігор Суркіс та Оксана Марченко (дружина Віктора Медведчука). Телеканал «1+1» є одним із найпопулярніших в Україні.
Контроль над ЗМІ дозволяє як підривати позиції опонентів, так і покращувати свій імідж у суспільстві. Ще у 2016 році генеральний директор групи «1+1» заявив, що «1+1» та її численні дочірні організації працюють збиткові майже десять років, але медіагрупа важлива для Коломойського через вплив, який вона має (медіахолдинги Коломойського відтоді перейшли до групи «Приват»).
Макаров, людина, пов’язана з «1+1» з моменту його заснування, у 2016 році назвав канал «інструментом», і небезпідставно, оскільки канал часто показував програми, які атакували опонентів Коломойського і, навпаки, позитивно висвітлювали його власну діяльність та діяльність політичних партій, пов’язаних із ним.
СПОРТ
Найбільшим спортивним активом Ігоря Коломойського був ФК Дніпро, один із власник якого він став у 1996-му році, коли дніпровська група «Приват» придбала клуб. Однак активно витрачати кошти на «Дніпро» почали через 10 років – до цього команда спочатку намагалась вийти на самоокупність, але зрештою задовільнилась середніми бюджетами та інвестиціями.
За 23 роки керівництва Коломойський та партнери придбали гравців на 100 млн євро, та профінансували будівництво футбольного стадіону «Дніпро-Арена» у 2008 році за 65 млн євро. За підрахунками журналістів, Коломойський витратив на «Дніпро» близько 350 млн дол.
«Дніпро» Коломойського у свої найкращі часи вважався третьою-четвертою силою в українському футболі – слідом за «Шахтарем» Ахметова, «Динамо» братів Суркісів, приблизно на рівні «Металіста» Ярославського. Таким розкладам відповідали і бюджети цих футбольних клубів. Більше того, кілька сезонів Коломойський та партнерів зв’язували із фінансуванням ще кількох професійних клубів, окрім «Дніпра» – “Кривбас” Кривий Ріг, “Волинь” Луцьк, «Карпати» Львів та “Арсенал” Київ (за деякими даними, опосередковано і «Динамо» Київ). Вищезазначені клуби грали разом з Дніпром у Чемпіонаті України з футболу, у медіа цю групу називали «однокласники».
Як і в історії з головним спортивним активом – ФК Дніпро, фінансування цих колективів зрештою припинило бути стабільним і частина з них припинила своє існування. Сам Коломойський фінансові зв’язки з цими командами спростовує. У 2017-му році після тривалих судових процесів через невиплати зарплат футболістам, тренерам та персоналу, а також заборгованності підрядникам, що будували «Дніпро-Арену, ФК Дніпро визнав себе банкрутом. Іронічно, що зупинення фінансування клубу сталося у момент його найбільшого успіху за часів незалежної України – фінал другого за престижністю європейського турніру Ліга Європи.
Паралельно із банкрутством у Дніпрі з’являється новий клуб з назвою «СК Дніпро-1». Хоча Коломойський відхрещувався від зв’язків з новим клубом (зокрема, щоб уникнути нових потенційних санкцій або штрафів), низка непрямих фактів підтверджували приналежність олігарху до нового проєкту. Новий клуб був створений на базі футболістів, тренерів та працівників збанкрутілого ФК Дніпро, а самого олігарха нерідко можна бачити на трибунах під час матчів «СК Дніпро-1».
Щодо політичних «спортвних» амбіцій Коломойського – зазначимо, що у 2010-му році Коломойський обіймав посаду віце-президента ФФУ, тоді організацію очолював Григорій Суркіс. У 2015 році Коломойський мав невдалу спробу стати президентом Федерації футболу України.
Окрім футболу, групу Приват Коломойського та партнерів пов’язують з фінансуваннями окремих хокейних команд і 7 професійних баскетбольних клубів. Зокрема це підтверджував і президент Федерації баскетболу України Михайло Бродський. Однак офіційних документів чи даних про це немає. Цікаво, що син Ігоря Коломойського — Григорій, грає у одному з клубів, пов’язаних з батьком — БК Дніпро. У 2015-му році ці клуби навіть намагалися відокремитися в окрему т.зв «Приват-лігу».
РЕЛІГІЯ
Разом зі своїм бізнес-партнером Геннадієм Боголюбовим, Коломойський є активним членом єврейської громади Дніпра. «Це могутні люди, і для них єврейство на першому місці», – коментував головний рабин Дніпропетровська Шмуель Камінецький. За його словами, бізнесмени не тільки дають гроші, але й особисто приєднуються до іудаїзму — моляться і дотримуються релігійних традицій.
Разом з Боголюбовим в 2012 році олігархи відкрили в Дніпрі найбільший у світі єврейський общинний комплекс «Менора». Загальна площа комплексу становить 50 тис. кв.
У різний час Коломойський був президентом Об’єднаної єврейської громади України, президентом Європейської єврейської ради та подібних релігійних об’єднань.
У 2020 році правоохоронці США звинуватили Коломойського у “відмиванні грошей” на сотні мільйонів доларів. Партнерами, які допомогли йому це зробити, були названі248 Мордехай Корфа та Уріель Лабера, які приїхали в Україну як волонтери єврейської релігійної гуманітарної місії.
ЗАКОРДОННІ АКТИВИ
Ігор Коломойський, якого розшукує влада США, та його бізнес-партнер Геннадій Боголюбов, як відомо, володіють низкою компаній у Сполучених Штатах, включаючи феросплавні, сталеливарні, шинні компанії та компанії з нерухомості. Коломойський і Боголюбов також інвестували значні кошти у приватні маєтки у Швейцарії, Франції, Ізраїлі та Великій Британії263.
ДІЯЛЬНІСТЬ ОЛІГАРХІВ ПІД ЧАС ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ
Сам Ігор Коломойський та група «Приват», якою він володіє разом з Геннадієм Боголюбовим, відіграли важливу роль у захисті України у 2014 році. Коломойський був губернатором Дніпропетровської області і, на відміну від Ахметова, використовував свій статус і владу для захисту регіону від проросійських сепаратистів.
Однак у 2022 році Коломойський і Боголюбов поводяться дуже тихо. Ще у березні Коломойський відмовився відповідати, чи допоміг він якимось чином Україні перемогти. Борис Філатов, мер Дніпра та колишній бізнес-партнер, жалівся на нульову підтримку від олігарха.
Повідомлялося, що фізично Коломойський перебуває в Україні, подорожуючи між Дніпром та Буковелем. Боголюбов у супроводі адвокатів у жовтні відвідав Національне антикорупційне бюро (НАБУ), ймовірно у справах ПриватБанку або «Укрнафти». Здається, що вони більше зацікавлені у тому, щоб атакувати уряд у судах, намагаючись повернути частину націоналізованих активів ПриватБанку, якими раніше володіли Коломойський і Боголюбов.
