Ми повідомляли, що у Кам’янському стартував процес передачі будівлі колишнього музею ДМК на баланс міста, учора там побував мер Андрій Білоусов, визначено порядок дій – уже восени там буде дитячий ляльковий театр.
Побував там і наш кореспондент, і деякі не дуже приємні моменти буквально впали у вічі.
Перше – це музей просто неба. «Зіпхнувши» місту напівзанедбану будівлю музею, нинішнє керівництво Каметсталі чомусь не передало на баланс місцевої громади музей просто неба. Вчора можна було бачити, як за допомогою величезного автокрана експонати демонтуються, вони вочевидь підуть на металобрухт. З достовірних джерел на комбінаті стало відомо, що дирекція Каметсталі «засудила» і найвідоміший експонат – паровоз, туди навіть прибули різьбярі. Лише втручання небайдужих працівників підприємства, котрі почали голосно протестувати проти такого вандалізму, зупинило знищення паровоза.
Напрошується питання – навіщо знищують музей просто неба? Адже це історія не лише комбінату, а й усього нашого міста! Якщо тут буде театр для дітей, до цього музею ходили б юні кам’янчани та знайомилися з тим, як жили та працювали наші предки! А якщо проводитимуться міжнародні театральні фестивалі та сюди приїдуть гості з інших міст та країн? Адже їм можна буде показувати історію Кам’янського! Та й наших місцевих жителів, які прийдуть сюди на спектаклі, напевно, зацікавив би такий унікальний музей! І фотозона вийшла б дуже і дуже привабливою – напевно багато хто захоче сфотографувати себе на тлі того ж паровоза! Невже для нинішньої дирекції Каметстали ті копійки, які вона заробить на металобрухті, дорожчі за історичну пам’ять Кам’янського?
Друге, що неприємно вразило – це стенд, присвячений металургам, які загинули в АТО. Зараз він просто валяється на підлозі в залі для глядачів і покривається пилом. Усі більш-менш цінні експонати з будівлі вивезли, а ось цей стенд, створений у 2014-2015 роках на згадку про працівників ДМК, які загинули в АТО-ООС, виявився нікому не потрібним. Гаразд, дирекція Каметсталі не звернула на нього уваги, але цікаво інше – а куди дивиться профспілка «Металістів»? Адже стенд присвячений, у тому числі, і колишньому працівникові профкому «Металістів» ДМК Олександру Какалюку! Та й інші загиблі, напевно, були членами цієї профспілки! Бос цієї профспілки Микола Колючий дуже любить показати себе таким собі патріотом України – то вирядиться у вишиванку, то назве себе начальників якогось підрозділу тероборони, то ще щось. Адже можна було забрати цей стенд із будівлі музею, привести його до ладу та виставити у приміщенні того ж профкому! Ні, не доходять у Колючого руки до такої дрібниці, він зайнятий глобальними справами, мабуть. Чесно кажучи, ця історія зі стендом – просто плювок на згадку про тих, хто склав свої голови і в АТО-ООС, і на нинішній війні з Росією. Місто віддало шану загиблим металургам – іменами Какалюка та Слісаренка названо вулиці, а ось на рідному комбінаті їх пам’ять вкрилася пилом і в прямому, і в переносному значенні.
І все-таки хочеться сподіватися, що і паровоз збережеться, і стенду знайдуть гідне місце. Адже це наша історія…
Як у Кам’янському знищують Історію
