Життя міста – це його люди. Іван Олексійович Старков близько двадцяти років віддав сфері житлово-комунального господарства Дніпродзержинська, приїхав у місто пів століття тому, в далекому 1973 році. Чоловік пройшов свій цікавий життєвий та професійний шлях від рульового моториста річкового порту до начальника житлово-комунального господарства міськвиконкому. Якою б справою не займався Старков – всюди і завжди досягав успішних результатів.
Дитинство і мрія
Іван Старков народився 19 жовтня 1953 року у Воронезькій області. Дитячі роки швидко минули. За два роки до повноліття Іван починає замислюватися над обранням професії та подальшим життєвим шляхом. Хочеш насмішити Бога, розкажи йому про свої мрії та плани. На жаль, ця істина актуальна і дуже дієва у всі часи. Але жити без мрії неможливо, тим паче юнакові. Іван не мріяв стати героєм або космонавтом… він хотів пересуватися на автомобілі – службовій Волзі… Мрія здійсниться, але через вісімнадцять років…
Життєві стежки 70-х
Перспектива жити і працювати в селі не надто приваблювала 16-річного парубка, який вирішує підкорювати місто. Після закінчення восьмирічної школи подав документи до ростовського річкового училища, в якому навчався впродовж декількох років та згодом отримав спеціальність техніка судноводія. Прийнято вважати, що кінець 60-х та 70-ті роки ХХ ст.. – часи нікчемної безініціативної сірої маси радянських людей. Але ніяк не можна відкидати кмітливу, працьовиту молодь, для якої ті роки стали часом активного навчання та професійного зростання. Сімдесяті роки стали для Івана не тільки часами юності, формуючими його особистість, але й вирішальними в його подальшій долі. Влітку до рідного села хлопця приїздить дівчина Людмила із Дніпродзержинська. Знайомство з українською гостею переросло у кохання всього життя. Молодий чоловік у вільний від навчання і роботи час дедалі частіше навідував Дніпродзержинськ, аби зустрітися із коханою дівчиною. У 1973 році юнак приймає рішення переїхати до Дніпродзержинська до нареченої. У наступному році молодята зіграли весілля. Почалася нова, цікава і вагома сторінка в житті Івана Старкова. Через п`ять років подружнього життя у чоловіка народжується первісток і єдиний син Валентин. Іван працює рульовим мотористом, капітаном дублером і старшим диспетчером у дніпродзержинському річковому порту та отримує вищу освіту в Горьківському інституті інженерів водного транспорту.
Перші кар`єрні сходинки
На дворі вісімдесяті, незабаром, завершиться епоха застою – вісімнадцятирічної стабільності. В СРСР хитнеться маятник змін, який за дев`ять років поступово трансформує їх до самознищення радянської країни. Однією з галузей професійної діяльності, де відкривалися можливості проявити свої здібності та характер і певним соціальним ліфтом для активної молоді була державна служба. У 1982 році Івана Старкова запрошують на роботу інструктором до організаційного відділу Дніпродзержинського міськвиконкому. Робота в органах державного управління – своєрідний відбір кращих – не тільки престижна, але й відповідальна. Саме тут молодий чоловік пройшов чимало випробувань та своєрідний відбір на вміння та здібності працювати з людьми: виконувати і приймати необхідні для міста рішення.
Комунальник – поклик розуму і душі. Службова Волга
У 1983 році Іван Олексійович переходить на роботу у відділ комунального господарства дніпродзержинського міськвиконкому заступником завідуючого. З 1987 працює на посаді завідувача відділом комунального господарства. До речі, саме в цей час здійснюється дитяча мрія сільського хлопця: йому виділяють службовий автомобіль ГАЗ-2410.
Через три роки, у 1990,Іван Старков очолює управління комунального господарства нашого міста. Працюючи на різних ділянках комунальної галузі, Іван Олексійович набуває і збагачує власний професійний досвід організатора-господарника, працює над вдосконаленням системи житлово-комунального господарства, допомагаючи людям вирішувати нагальні питання.
В середині дев`яностих років чоловік переїздить до обласного центру, де отримує призначення головного інженера Дніпропетровського обласного «Водоканалу». Саме на ці роки припадає пік кризи у житлово-комунальному господарстві, але попри всі складнощі і труднощі тих часів, Іван Олексійович продовжує працювати задля людей, не забуваючи рідний Дніпродзержинськ. За багаторічну плідну працю в галузі житлово-комунального господарства має подяки міністра ЖКГ, міської та обласної влади.
На зламі століть
Двохтисячні – час роботи Івана Олексійовича помічником народного депутата України. Чоловік брав активну участь у багатьох виборчих кампаніях, в тому числі міського голови Кам`янського. Нині чоловік на заслуженому відпочинку, але його багатий життєвий та професійний досвід господарника в нагоді і сьогодні.
Повномасштабне вторгнення Росії, 24 лютого 2022 року, докорінно змінило життя мільйонів українців, усвідомлення і розуміння багатьох усталених істин. Іван Старков не може без смутку, болю та розпачу дивитися на трагедію війни, яка вже другий рік огортає Україну. Чоловік приклоняється і пишається силою духу нашого народу, в міру сил надаючи допомогу українському війську та щиро вірить в українську Перемогу!
Цими жовтневими днями Іван Олексійович святкує свій ювілей. Сім`я та рідні люди, колеги бажають йому мирного неба, здоров`я, родинного благополуччя, звертаючись із повагою до чоловіка, який вміє працювати з людьми та завжди досягає позитивних результатів.
Півстоліття з Кам’янським
