Історія не оживає на сторінках підручників так, як вона оживає в речах, до яких можна доторкнутися, та в обличчях, які ще кілька років тому зустрічалися у школі, а тепер дивляться із фото на меморіальних дошках. Саме для того, щоб зберегти історію, яка твориться прямо зараз, у кам’янській Гімназії №29 був заснований музей, присвячений найвизначнішим для нашої країни подіям, а також героям-випускникам, які віддали життя в російсько-українській війні. Відкриття першого такого в нашому місті музею стало не просто важливою подією. Це заснування духовного центру для громади, місця, де перетинаються наше минуле, теперішнє і майбутнє.
Оновлення старого музею
Вчитель історії Людмила Бєляєва розповіла, що військово-історичний музей на базі СЗШ №29 з’явився ще у 1988 році. Серед експозицій були стенди, присвячені міському аероклубу ім. В.С. Молокова, а також воїнам-визволителям міста у часи Другої світової війни. Центральною експозицією стала діорама «Бій на Аульському плацдармі» – унікальне живописне полотно, що збереглося і сьогодні. Вона відтворює героїчні та трагічні події вересня-жовтня 1943 року, коли розвідгрупа лейтенанта Сергія Шпаковського першою форсувала Дніпро, долаючи потужну лінію оборони ворога — «Східний вал».
Динамічний батальний сюжет на картині оживає завдяки деталізованому предметному плану на передньому плані, де майстерно відтворено реалістичний окоп із мінометом, колодами та розкиданим військовим спорядженням. Посеред диму й вибухів зображено солдатів, які самовіддано йдуть в атаку під затягнутим важкими хмарами небом, штурмуючи ворожі позиції.
Експозиція також висвітлює трагедію «чорносвитників» — неозброєних юнаків, мобілізованих у придніпровських областях, які стали жертвами штурму Дніпра. До речі, нещодавно учениця гімназії Карина Батиченко взяла участь у Всеукраїнському конкурсі екскурсоводів музеїв закладів освіти «Край, в якому я живу», підготувавши роботу на цю тему, та виборола ІІ місце в першому турі конкурсу. Це ще раз доводить, що учні школи із великою зацікавленістю долучаються до наукової та творчої роботи.
З початком процесу декомунізації музей у школі був закритий на тривалу реконструкцію. Проте у 2024-2025 навчальному році завдяки ініціативі учнівського самоврядування він отримав нове дихання. Учні подали два проєкти на конкурс «Бюджет участі. Діти» та здобули перемогу. Завдяки цим проєктам школа отримала фінансування та придбала обладнання для нового музею. А події сьогодення продиктували тематику – він перетворився на сучасний «простір пам’яті».
Незалежність, здобута кров’ю
Нові експозиції, облаштовані в музеї — це хроніка тривалого, жертовного шляху українського народу до справжньої незалежності. Стенди зі світлинами повертають нас у 1990 рік, часи першого мирного політичного протесту в новітній історії України, який отримав назву «Революція на граніті». Вона виховала нове покоління діячів та заклала психологічний і політичний фундамент для проголошення Незалежності. Інший стенд розповідає про Помаранчеву революцію, яка продемонструвала світові, що українці мають голос, самоповагу і готові мирно захищати свій вибір. Згодом Революція Гідності 2013–2014 років, коли з’явилося усвідомлення вищої ціни свободи. На світлинах каски, саморобні щити, прапори, обпалені димом Майдану нагадують про зламний момент, коли нація остаточно обрала європейський вектор розвитку і відмовилася від радянського ярма.
Проте найболючіший і водночас найвеличніший зал музею під назвою «Назавжди в строю», присвячений новітній історії — російсько-українській війні. Його центральною частиною є стенди пам’яті дванадцяти випускників школи. Колись вони бігали цими коридорами, сиділи за тими ж партами, писали контрольні та мріяли про майбутнє. Сьогодні вони дивляться на нинішніх учнів із портретів у траурних рамках. Серед експонатів — їхні особисті речі, передані рідними: шеврони, фото з фронту та державні нагороди, присвоєні посмертно.
Завдяки щирій та професійній роботі директорки навчального закладу Ольги Баштаненко із учнями та їх батьками, вдалося створити особливо цінну оновлену експозицію. Адже матеріали для оздоблення музею передали школярі, а також батьки загиблих воїнів-випускників. Також у музеї експонуються справжні свідчення війни – використана зброя, шеврони та бойові прапори, що передали військові, яким навчальний заклад надавав неодноразову волонтерську допомогу. Цій допомозі присвячена ще одна експозиція музею. У перші місяці війни школа та її колектив долучилися до волонтерського руху: шили розгрузки для військових, готували обіди для вразливих груп населення міста. Згодом разом з учнями та батьками на численних ярмарках збирали кошти на потреби війська.
Важливий крок у вихованні юних українців
Для школярів гімназії цей музей має колосальне значення. Він перетворює абстрактне поняття «патріотизм» на щось дуже близьке, майже родинне. Коли дитина бачить, що герой, про якого говорять у новинах – це чоловік із сусідньої вулиці, який закінчив ту саму школу, її сприйняття світу змінюється.
Навесні цього року, з нагоди відкриття новоствореного музею провели урочистий захід, на який було запрошено міського голову Андрія Білоусова, директора департаменту освіти Наталію Реву, депутатів, представників ветеранської спільноти, родини військових. Виступи учнів під час заходу стали найемоційнішою його частиною, адже трепетні дитячі номери до сліз пройняли усіх присутніх. Самі школярі виступали із хвилюванням і гордістю, усвідомлюючи, що говорять про реальних героїв. Це щемливе свято об’єднало дітей та дорослих у спільному почутті глибокого болю від втрати та безмежної вдячності за подвиг земляків.
Це місце покликане формувати не байдужих спостерігачів, а свідомих громадян, які розуміють, якою ціною виборюється кожен клаптик української землі. Музей гартує стійкість духу, вчить відрізняти правду від пропаганди та показує, що свобода — це найвищий дар, який потребує щоденного захисту.
Для місцевої громади музей став важливим майданчиком солідарності та підтримки. Це простір, де єднаються покоління, де дорослі та діти разом схиляють голови у хвилині мовчання. Шкільний музей доводить: пам’ять — це також зброя. Поки ми пам’ятаємо тих, хто тримав небо над нами, наше суспільство залишається єдиним, сильним і непереможним.
