Главное управление ГНС в Днепропетровской области продолжает разъяснять особенности налогообложения в военное время.
З початку 2022 року до держбюджету від платників Дніпропетровщини за ввезені товари надійшло понад 33,4 млн грн акцизного податку
Платники Дніпропетровського регіону за ввезені товари у січні – травні 2022 року до держбюджету спрямували понад 33,4 млн грн акцизного податку. У порівнянні з аналогічним періодом 2021 року сума збільшилась на понад 21,5 млн грн, або майже на 182 відсотки.
Звертаємо увагу, що сплата акцизного податку в разі ввезення підакцизних товарів на митну територію України здійснюється наступним чином:
► податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) сплачується платниками акцизного податку до або в день подання митної декларації;
► у разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації;
► платники акцизного податку при зверненні до органів внутрішніх справ України для реєстрації або перереєстрації переобладнаного вантажного транспортного засобу у легковий автомобіль зобов’язані пред’явити квитанції або платіжні доручення про сплату податку з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення.
Єдиний податок: фізичні особи у січні – травні поточного року поповнили місцеві бюджети на понад 1,3 млрд гривень
З початку 2022 року фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку до місцевих бюджетів Дніпропетровщини направлено понад 1,3 млрд гривень. Порівняно з минулим роком надходження збільшились майже 161,8 млн грн, або на 13,5 відсотків.
Нагадуємо, що у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування про внесення змін до реєстру платників єдиного податку (далі – заява) зазначаються такі обов’язкові відомості:
► прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи – підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків);
► кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою – підприємцем у трудових відносинах.
Також до заяви включаються додаткові відомості (за наявності) про:
► зміну податкової адреси суб’єкта господарювання;
► зміну місця провадження господарської діяльності;
► зміну видів господарської діяльності (перелік всіх видів господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010, які будуть здійснюватися суб’єктом господарювання);
► дату (період) відмови від застосування спрощеної системи у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України;
► дату (період) припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності;
► зміну групи та ставки платника єдиного податку.
Анулювання реєстрації особи як платника ПДВ: чи нараховується ПДВ на дебіторську заборгованість за оплаченими але не отриманими товарами?
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, якщо товари/послуги, необоротні активи, суми ПДВ по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник ПДВ в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника ПДВ зобов’язаний визначити податкові зобов’язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника ПДВ внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.
Норми передбачені п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України.
Отже, платник ПДВ, у якого на дату анулювання реєстрації як платника ПДВ обліковується дебіторська заборгованість за оплаченими але не отриманими товарами/послугами, необоротними активами, за якими суми ПДВ було включено до податкового кредиту, повинен не пізніше такої дати нарахувати податкові зобов’язання за такими товарами/послугами, необоротними активами виходячи з їх звичайної ціни, визначеної на момент такого нарахування.
Визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що відповідно до п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) базою оподаткування операцій резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах є грошове вираження об’єкта оподаткування, розрахованого за правилами, визначеними п. 135.2 ст. 135 ПКУ та п.п. 141.9 прим. 1. 3 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ. У разі здійснення операцій, які є об’єктом оподаткування, у формі, відмінній від грошової, базою оподаткування є вартість такої операції, визначена на рівні не нижче звичайної ціни.
Така база оподаткування операцій резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах визначається виходячи з вартості операції без зменшення на суму утриманого податку на доходи нерезидента.
При цьому, порядок визначення бази оподаткування операцій резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах встановлено підпунктами 135.2.1.1 – 135.2.1.17 п.п. 135.2.1 п. 135.2 ст. 135 ПКУ, а у разі здійснення контрольованих операцій, умови яких не відповідають принципу «витягнутої руки», – п.п. 141.9 прим. 1. 3 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ.
Які операції прирівнюються до продажу інвестиційного активу?
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що до продажу інвестиційного активу прирівнюються операції з:
► обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;
► зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку;
► повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним (або особою, у якої інвестиційний актив був придбаний прямо чи опосередковано) до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента, зменшення статутного капіталу такого емітента чи ліквідації такого емітента.
Норми встановлені п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України.
До уваги ФОП на загальній системі оподаткування!
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що об’єктом оподаткування фізичної особи – підприємця (ФОП) на загальній системі оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої ФОП.
Норми встановлені п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Пунктом 177.10 ст. 177 ПКУ визначено, що ФОП зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (далі – Типова форма), та Порядку її ведення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261 (далі – Порядок № 261).
Згідно з п. 1 розд. І Порядку № 261 на підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
ФОП заносять до Типової форми інформацію про документально підтверджені витрати, пов’язані з господарською діяльністю, у порядку, встановленому п.п. 6 п. 1 розд. ІІ Порядку № 261, де, зокрема:
► у графі 8 «витрати зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, платежів, за одержання ліцензій, дозволів» відображається сума податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, платежі, сплачені за одержання ліцензій, іншого документа дозвільного характеру, які пов’язані з господарською діяльністю;
► у графі 9 «інші витрати, пов’язані з одержанням доходу/провадженням незалежної професійної діяльності» Типової форми відображається сума інших витрат, пов’язаних з одержанням доходу.
Враховуючи викладене, якщо ФОП не отримувала протягом робочого дня дохід від підприємницької діяльності, при цьому понесла витрати, безпосередньо пов’язані з одержанням доходу та витрати зі сплати податків та зборів, то вона, за підсумками робочого дня заповнює графи 8 та 9 Типової форми.
Про витрати, які мають право врахувати нотаріуси при визначенні сукупного чистого доходу
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що при визначенні сукупного чистого доходу приватного нотаріуса враховуються витрати, наведені в Узагальнюючій податковій консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженій наказом ДПС України від 24.12.2012 № 1185 та в Узагальнюючій податковій консультації щодо витрат приватного нотаріуса, затвердженій наказом Міндоходів України від 30.12.2013 № 884.
Так, до витрат приватного нотаріуса можуть бути віднесені, зокрема:
► оренда робочого місця нотаріуса, у тому числі його поточний ремонт, обладнання пандусу для під’їзду осіб з інвалідністю;
► страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса;
► технічне забезпечення діяльності робочого місця нотаріуса та його обслуговування:
а) охоронна та пожежна сигналізація;
б) металеві двері або металеві ролети;
в) металеві грати, захисні ролети та броньована ударостійка плівка на вікнах;
г) металеві шафи;
д) вогнестійкий сейф;
е) інформаційна вивіска;
є) обслуговування технічного обладнання (комп’ютери, у тому числі їх програмне забезпечення, принтери, сканер, ксерокс, факс, телефон тощо);
ж) підключення та користування мережею Інтернет без обмеження кількості провайдерів, включаючи мобільний Інтернет;
з) телекомунікаційні послуги;
и) меблі;
► програмне забезпечення, користування електронною базою законодавства;
► встановлення, обслуговування та користування державними та єдиними реєстрами;
► виготовлення печатки, штампів з текстами посвідчувальних написів;
► витрати на придбання спеціальних бланків нотаріальних документів та ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, книг, журналів реєстрації (обліку), передбачених номенклатурою;
► витрати на придбання канцелярського приладдя (картонажі, архівні папки, твердий картон, канцелярський папір, технічні засоби для прошивання документів тощо);
► витрати на забезпечення збереження документів нотаріального діловодства;
► проходження підвищення кваліфікації, участь у короткотермінових семінарах, міжнародних семінарах, симпозіумах, науково-практичних конференціях; удосконалення професійної майстерності; навчання в школі молодого нотаріуса; придбання та передплата юридичної літератури (книг, журналів, дисків, програм тощо);
► оплата праці та обов’язкові нарахування на фонд оплати праці помічників, секретарів, стажистів (найманих працівників);
► сплата внесків до Пенсійного фонду України, у тому числі на користь найманих працівників, та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;
► відкриття рахунків у банках та їх розрахунково-касове обслуговування (депозитні рахунки);
► витрати на поштові та кур’єрські послуги, необхідні для ведення нотаріальної діяльності;
► комунальні витрати (електро-, газо-, тепло-, водопостачання) на утримання робочого місця приватного нотаріуса, у разі якщо це нежитлове приміщення є власністю приватного нотаріуса;
► сплату щомісячних членських внесків нотаріусами на забезпечення нотаріального самоврядування, відповідно до статті 16 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425 «Про нотаріат» зі змінами та доповненнями.
Розмір ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначається ПКУ
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відс. розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Норми передбачені п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Про подання заяви ФОП, яка обирає або переходить на спрощену систему оподаткування четвертої групи
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що до платників єдиного податку четвертої групи, належать фізичні особи – підприємці (далі – ФОП), які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство», за умови виконання сукупності таких вимог:
► здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;
► провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;
► не використовують працю найманих осіб;
► членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім’ї у визначенні частини другої ст. 3 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-ІІІ зі змінами та доповненнями;
► площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше 20 гектарів сукупно.
Норми передбачені п.п. «б» п.п. 4 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Отже, ФОП щодо якої в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань містяться відомості про створення нею сімейного фермерського господарства, які надійшли від державного реєстратора до органу ДПС, має право обрати або перейти на четверту групу платників єдиного податку за умови дотримання вимог п.п. «б» п.п. 4 п. 291.4 ст. 291 ПКУ.
Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування або відмова від спрощеної системи оподаткування регулюється ст. 298 ПКУ, згідно з п.п. 298.1.1 п. 298.1 якої для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.
Підпунктом 298.8.5 п. 298.8 ст. 298 ПКУ зазначено, що зареєстровані в установленому порядку фізичні особи – підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву про обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для четвертої групи, вважаються платниками єдиного податку з дня державної реєстрації.
Суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року (п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ).
За умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених ПКУ для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу (п.п. 298.1.5 п. 298.1 ст. 298 ПКУ).
Форма Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування (далі – Заява), затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 № 308.
У разі обрання або переходу на спрощену систему оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для четвертої групи, а також переходу з іншої групи платників єдиного податку на четверту групу Заява подається із позначкою «Реєстрація (перехід)». При цьому у Заяві у полі 1 зазначається найменування контролюючого органу до якого вона подається;
► у полі 2 – реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта) та ставиться позначка у полі «Фізична особа – підприємець»;
► у полі 3 – прізвище, ім’я, по батькові ФОП;
► у полі 4 – відомості щодо податкової адреси ФОП та контактний телефон.
Поля 5.1 та 5.1.1 Заяви заповнюються ФОП, які обирають спрощену систему оподаткування (четверту групу платників єдиного податку), а саме:
► у полі 5.1. – дата обрання або переходу на спрощену систему оподаткування;
► у полі 5.1.1. – група (4) із позначкою «із реєстрацією ПДВ» чи «без реєстрації ПДВ».
Поле 5.2 Заяви заповнюється ФОП, які в установленому порядку зареєстровані платниками єдиного податку та самостійно бажають перейти на сплату єдиного податку, встановленого для четвертої групи платників єдиного податку, в якому відображається інформація щодо групи платника єдиного податку в якій перебував ФОП та групи на яку переходить ФОП (4) із реєстрацією ПДВ/чи без реєстрації ПДВ, дата (період) зміни групи платників єдиного податку – число, місяць (словами) та рік.
У полі 5.3 Заяви зазначаються відомості про реєстрацію платника ПДВ:
► індивідуальний податковий номер;
► дата реєстрації платником ПДВ – число, місяць (словами) та рік.
Крім того ставиться позначка про реєстрацію платником ПДВ або анулювання реєстрації платником ПДВ.
Поле 5.4 «Внесення змін до реєстру платників єдиного податку» та поле 5.5 «Відмова від спрощеної системи оподаткування» Заяви не заповнюються.
У полі 6 «Місце провадження господарської діяльності» Заяви зазначається наступна інформація:
► код за КОАТУУ заповнюється відповідно до Класифікатора об’єктів адміністративно-територіального устрою України, затвердженого наказом Державної служби статистики України від 31.10.1997 № 659, розміщеного на офіційному вебсайті Державної служби статистики України;
► область, район, населений пункт;
► вулиця, номер будинку/офісу/квартири;
► індекс.
У полі 7 Заяви вказується кількість осіб, які одночасно перебувають з ФОП у трудових відносинах. В даному випадку зазначається – «0», оскільки ФОП – платники єдиного податку четвертої групи не використовують працю найманих осіб.
У полі 8 Заяви вказуються обрані види діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 із змінами.
У полі 9 Заяви зазначається інформація про наявність/відсутність податкового боргу, крім безнадійного податкового боргу, що виник унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) із позначкою «відсутній» або «наявний» та сума податкового боргу в гривнях (у разі наявності).
Сума обсягу доходу за попередній календарний рік у полі 10 Заяви не відображається. Також розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування за попередній календарний рік не додається до Заяви.
Заяву про реєстрацію ПРРО можна подати через Єдине вікно подання електронної звітності
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області доводить до відома, що
заява про реєстрацію програмного реєстратора розрахункових операцій(ПРРО) за формою № 1-ПРРО (J/F 1316604) може бути подана у електронній формі через Електронний кабінет (портальне рішення для користувачів або програмного інтерфейсу (АРІ)) або засобами телекомунікацій.
До уваги суб’єктів господарювання, які надають в оренду приміщення на неповний робочий день!
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків.
Норми встановлені п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 та п.п. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень (п. 12.3 ст. 12 ПКУ).
Ставки земельного податку з урахуванням п.п. 12.4.1 п. 12.4 ст. 12 ПКУ встановлюються сільськими, селищними, міськими радами та радами об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах ставок, визначених ст. 274 ПКУ (ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження)) та ст. 277 ПКУ (ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено).
Згідно з п. 274.1 ст. 274 ПКУ ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування – не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель –- не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності) (п. 274.2 ст. 274 ПКУ).
Ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель – не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (п. 277.1 ст. 277 ПКУ).
При цьому згідно з п. 284.4 ст. 284 ПКУ плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків земельного податку, обчисленого відповідно до статтей 274 і 277 ПКУ.
Отже, нормами ПКУ не передбачено ставок земельного податку за площі, що надаються в оренду на неповний робочий день (кілька годин на тиждень або день).
Таким чином, суб’єкти господарювання, які надають в оренду приміщення на неповний робочий день, обчислюють земельний податок на загальних підставах.
За які обсяги води не справляється рентна плата за спеціальне використання води первинними водокористувачами?
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що об’єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі.
Норми встановлені п. 255.3 ст. 255 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Відповідно до п. 255.4 ст. 255 ПКУ рентна плата за спеціальне використання води не справляється:
► за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та платників єдиного податку (п.п. 255.4.1 п. 255.4 ст. 255 ПКУ);
► за воду, що використовується для протипожежних потреб (п.п. 255.4.2 п. 255.4 ст. 255 ПКУ);
► за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів (п.п. 255.4.3 п. 255.4 ст. 255 ПКУ);
► за воду, що використовується для пилозаглушення у шахтах і кар’єрах (п.п. 255.4.4 п. 255.4 ст. 255 ПКУ);
► за воду, що забирається науково-дослідними установами, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, для проведення наукових досліджень у галузі рисосіяння та для виробництва елітного насіння рису (п.п. 255.4.5 п. 255.4 ст. 255 ПКУ);
► за підземну воду, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення, зсуву, забруднення тощо), крім кар’єрної, шахтної та дренажної води, що використовується у господарській діяльності після вилучення та/або отримується для використання іншими користувачами (п.п. 255.4.7 п. 255.4 ст. 255 ПКУ);
► за воду, що забирається для забезпечення випуску молоді цінних промислових видів риби та інших водних живих ресурсів у водні об’єкти (п.п. 255.4.8 п. 255.4 ст. 255 ПКУ);
► за морську воду, крім води з лиманів (п.п. 255.4.9 п. 255.4 ст. 255 ПКУ);
► за воду, що використовується садівницькими та городницькими товариствами (кооперативами) (п.п. 255.4.10 п. 255.4 ст. 255 ПКУ);
► за воду, що забирається для реабілітації, лікування та оздоровлення реабілітаційними установами для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, підприємствами, установами та організаціями фізкультури та спорту для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які засновані всеукраїнськими громадськими об’єднаннями осіб з інвалідністю відповідно до закону (п.п. 255.4.11 п. 255.4 ст. 255 ПКУ);
► для потреб гідроенергетики – з гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями (п.п. 255.4.12 п. 255.4 ст. 255 ПКУ);
► для потреб водного транспорту:
▪ з морського водного транспорту, який використовує річковий водний шлях виключно для заходження з моря у морський порт, розташований у пониззі річки, без використання спеціальних заходів забезпечення судноплавства (попуски води з водосховищ та шлюзування);
▪ під час експлуатації водних шляхів стоянковими (нафтоперекачувальні станції, плавнафтобази, дебаркадери, доки плавучі, судна з механічним обладнанням та інші стоянкові судна) і службово-допоміжними суднами та експлуатації водних шляхів річки Дунаю (п.п. 255.4.13 п. 255.4 ст. 255 ПКУ).
Отже, обсяги води, за які не справляється рентна плата за спеціальне використання води, визначені п. 255.4 ст. 255 ПКУ.
