Здавалося б, як може бути пов’язаний наш міський театр, Леонід Брежнєв та знаменитий радянський кінобойовик «Пірати XX століття»? Але, якщо вірити міським легендам, цей зв’язок справді існує.
Леонід Ілліч Брежнєв востаннє приїхав до Дніпродзержинська у вересні 1979 року. Дорогого земляка зустрічало чи не все місто. Школярів зняли із занять, щоб вони стояли вздовж дороги, якою їхав кортеж з головою СРСР і махали квітами та прапорцями. Загалом подія для міста була масштабною.
«Дорогий Леонід Ілліч» побував на ДМК, де він починав працювати слюсарем у 1931 році, відвідав партійні та державні установи, після чого вирушив зі почтом до будинку №40 Гімназічним проспектом (тоді проспект Пеліна).
Згідно з однією з міських легенд, проїжджаючи повз будівлю театру, Брежнєв поцікавився у супроводжуючих, а як працює театр у його рідному місті. На що одержав відповідь, що театр зараз не працює. Леонід Ілліч із жалем зауважив, що за часів, коли він жив і працював у місті та в області, театр працював і користувався великою популярністю у городян. Насправді театр у місті не працював уже 18 років. У 1962 році вийшла ухвала Радянського уряду про скорочення кількості міських театрів. І театр ім. Лесі Українки у Дніпродзержинську потрапив до числа «скорочуваних».
Потрібно визнати, що ідеї про відродження театру в місті вже обговорювалися у відповідних колах, але саме слова Брежнєва стали тим самим каталізатором, який практично миттєво запустив цей процес.
Вже у жовтні 1979 року виконком місцевої ради ухвалив рішення про створення Дніпродзержинського російського музично-драматичного театру. Понад 10 підприємств та організацій міста взяло участь у ремонті та реконструкції колишньої Народної аудиторії.
2 січня 1980 був виданий Наказ з управління культури виконкому обласної ради «Про відкриття в м. Дніпродзержинську російського музично-драматичного театру». За два тижні, 14 січня, Наказ «Про створення м. Дніпродзержинська російського музично-драматичного театру» було видано Міністерством культури Української РСР.
Протягом 1980 йшло формування творчого колективу, підготовка до постановок перших спектаклів.
Головним режисером театру було призначено заслуженого артиста України Семена Терейковського, який пропрацював на цій посаді до 1982 року. Понад 100 претендентів взяли участь у конкурсі на творчі посади у новому театрі. Саме тоді прийшли до новоствореного театру прийшли такі видні діячі театральної сцени, як заслужена артистка України Людмила Михайличенко, заслужений артист Росії Борис Попов, Валентина та Джемал Вадакарія, а також відомий актор театру та кіно Ігор Клас.
Про історію його приходу до театру розповідає ще одна міська легенда. До 1980 року Ігор Клас встиг послужити актором у Тобольському драматичному театрі та режисером-постановником в Абаканському драматичному театрі, а також знятися у більш ніж 40 відомих фільмах. Влітку 1980 року відбулася прем’єра радянського кінобойовика «Пірати XX століття», в якому Клас зіграв холоднокровного пірата Йоахіма Йоганнеса Швейгерта, який хвалився перед іншими піратами: «Я не б’ю жінок. Я маю до них інший підхід».
Роль була невелика, але оскільки фільм мав величезну популярність у глядачів і став безперечним лідером прокату 1980 року, то на всіх акторів, які в ньому засвітилися, моментально обрушилася всесоюзна слава. Актори роз’їжджали країною з творчими зустрічами, які незмінно збирали повні зали. З подібною творчою зустріччю приїхав до нас у місто та Ігор Клас. Зустріч, за спогадами старожилів, проходила у кінотеатрі «Комсомолець». За однією з версій, саме тоді актору і було зроблено пропозицію приєднатися до трупи нашого театру, яку він прийняв. Втім, у такому рішенні відомого на той час актора не було нічого незвичайного. Справа в тому, що акторам театру тоді одразу давали квартири в так званому акторському будинку. Крім того, наше місто, як батьківщина «дорогого Леоніда Ілліча», забезпечувалося продуктами харчування помітно краще за інші міста Радянського Союзу. Та й чутка про те, що театр відроджують за побажанням всесильного генсека, теж мала значення. Знову ж таки, одна з легенд свідчить, що Ігор Клас вирішив попрацювати в місті, що носить ім’я Дзержинського, оскільки до цього кілька разів зіграв у кіно голови ВЧК і вважав це за варте уваги збігом.
18 лютого 1981 року після урочистих зборів відбулася перша прем’єра нового театру – музична вистава «Темп-1929» за творами М. Погодіна. У цій постановці Ігор Клас постав перед глядачами у ролі Картера.
Надалі актор був задіяний у багатьох спектаклях театру, але за кілька років вирішив повністю сконцентруватися на роботі в кіно. До речі, тут не обійшлося без збігів. Працюючи в театрі, Ігор Клас зіграв легендарного літературного героя Дон Кіхота у виставі «Людина з Ламанчі». Повернувшись у кінематограф, він втілив цей образ вже на кіноекрані у фільмі «Стрибок», який вийшов на екрани в 1985 році.
Кадри з фильму «Пірати XX століття», а також з архівів музею ДМК та театру ім. Лесі Українки.
