Хоч ми зараз і живемо у сучасному світі, де розвиваються нові технології, освоюється космос, і впроваджуються нові медичні рішення, дещо залишається незмінним – війна. І нехай зараз її теж ведуть на сучаснішому рівні, але для простої людини вона вносить багато незручностей, болю та заборон. Саме про заборони, закріплені офіційними документами у 1914-1917 роках, говорили краєзнавці на засіданні під назвою «Регламент військового життя Катеринославщини столітньої давності».
Доповідь підготувала працівник бібліотеки Римма Занько, яка зауважила, що події Першої світової війни, 1914-1918 років, набули актуальності, оскільки народ України нині воює за свою незалежність. Документи, які подала Занько – обов’язкові постанови «головноначальства» Одеського військового округу, куди входила Катеринославська губернія. Ці постанови були створені на підставі законодавчих актів і ділилися на 7 напрямків:
– мобілізація;
– робота на підприємстві; –
питання національності;
– заборона мови агресора; –
боротьба зі спекуляцією;
– боротьба з пияцтвом та продажем алкоголю;
– правила поведінки під час війни.
Документи написані російською мовою. Абсолютно кожна постанова закінчувалася погрозами: яке покарання чекає на порушника за невиконання вказівок. І покарання це було лише одне, але стосувалося всіх видів життєдіяльності: 3 місяці у в’язниці чи фортеці, чи штраф 3000 карбованців.
Перше. Мобілізація. У 1914 році призову підлягали чоловіки 21-43 років, з 1915 по 1917 роки зменшили вік, і стали закликати вже з 19 років. Всі ці люди мали мати військовий досвід, їх готували від 3-х до 6-ти місяців, і вже потім вони вирушали на фронт. Рота становила 250 людей. Так, наприклад, лише з Дніпровського заводу пішли добровольцями 4 300 осіб, що створило 1917 року кадровий голод.
Друге. Робота для підприємства. Тут доповідач наголосила, що у 1917 році в губернії з’явилися шпигуни, які так і хотіли нашкодити оборонним та харчовим виробництвам. Як із ними боролися – незрозуміло, ось тільки страждали як завжди робітники. Так, їм забороняли самовільно залишати своє робоче місце, переходити з цеху до цеху без дозволу, не приймалася відмова від роботи у вихідні чи святкові дні, щоправда, за це була півторна оплата.
Третє. Національність. З документів випливає, що в Катеринославській губернії жило чимало німців. Так ось їм потрібно було зібрати чимало папірців про себе та своїх членів сім’ї, щоб довести за кого вони, і за кого були до 1914 року.
Четверте. Мова. Знову ж таки німці. З 1914 була заборона на вивіски, плакати, візитки, картки і т.д. німецькою мовою. Телеграми дозволялося писати лише мовами дружніх нам країн. З 1917 року заборонялося говорити німецькою, видавати газети цією мовою, писати листи тощо. За таке – посилання, або вищезгадане покарання.
П’яте. Боротьба зі спекуляцією. З 1915 року у губернії заборонили продавати товари першої необхідності за неофіційними цінами. До речі, до таких товарів тоді належали: борошно, м’ясо, хліб, сіль, цукор, чай, кава, мило, свічки, олія, рис, дрова, вугілля. Але, як вказують документи, спекулянти все ж таки знаходилися і встановлені ціни завищували. Також забороняли продавати продукти із незрозумілими назвами. Наприклад, кавказького брусничного листа, по суті, просто чаю. Це, якби в нас заборонили б сирний продукт або м’ясомісткий продукт, яким назвали дешеву ковбасу. Також був наказ на «зловмисну» відмову давати здачу дрібною монетою, потрібно було використати державні кредитні квитки.
Шосте. Алкоголь. У 1914 році, коли розпочалася Перша світова війна, в якій взяли участь 38 країн, заборонили продаж та вживання алкоголю. Не можна було пити в «громадських місцях у межах садибної осілості селищ та приміщень», з’являтися в цих місцях у нетверезому вигляді, закусочні та трактири теж не мали права продавати алкоголь, а якщо хтось побачив, мав «настукати» поліції. Не можна було продавати та пригощати спиртним військових. Єдине місце, де можна було купити міцні напої – аптеки, але й цю «лавочку прикрили» у 1915 році. До речі, в аптеках був досить непоганий асортимент алкогольних напоїв: коньяк, горілка, лікер, вино, хейліс. Заборонили та пити одеколон.
Сьоме. Поведінка під час війни. Як і зараз, тоді треба було бути уважним і не казати зайвого. У громадських місцях заборонялося в збудженій формі читати повідомлення з газет, щоб не сіяти паніку, а кореспондентам цих газет заборонялося давати занадто гучні заголовки, знову ж таки, щоб не сіяти паніку. У розмовах заборонено було обговорювати переміщення військ та техніки, якщо це повідомлення не було опубліковано в офіційних джерелах. Навіть забороняли тримати голубники, чи мало, на шпигунів працюватимуть. Та й заборонялися розваги. Так, на заводському клубі нинішньої «Каметсталі» висіла вивіска з написом «Танці у приміщенні заводського клубу не дозволятимуться до закінчення війни». Як бачимо, дуже багато схожого. І ніхто ніколи й уявити не міг, що зараз ми проводитимемо паралелі з війною 108-річної давнини. Але сподіватимемося, що скоро це все закінчиться нашою перемогою.
