Доповідь підготувала працівник бібліотеки Римма Занько, яка зауважила, що події Першої світової війни, 1914-1918 років, набули актуальності, оскільки народ України нині воює за свою незалежність. Документи, які подала Занько – обов’язкові постанови «головноначальства» Одеського військового округу, куди входила Катеринославська губернія. Ці постанови були створені на підставі законодавчих актів і ділилися на 7 напрямків:
– мобілізація;
– робота на підприємстві; –
питання національності;
– заборона мови агресора; –
боротьба зі спекуляцією;
– боротьба з пияцтвом та продажем алкоголю;
– правила поведінки під час війни.
Документи написані російською мовою. Абсолютно кожна постанова закінчувалася погрозами: яке покарання чекає на порушника за невиконання вказівок. І покарання це було лише одне, але стосувалося всіх видів життєдіяльності: 3 місяці у в’язниці чи фортеці, чи штраф 3000 карбованців.
Перше. Мобілізація. У 1914 році призову підлягали чоловіки 21-43 років, з 1915 по 1917 роки зменшили вік, і стали закликати вже з 19 років. Всі ці люди мали мати військовий досвід, їх готували від 3-х до 6-ти місяців, і вже потім вони вирушали на фронт. Рота становила 250 людей. Так, наприклад, лише з Дніпровського заводу пішли добровольцями 4 300 осіб, що створило 1917 року кадровий голод.
Друге. Робота для підприємства. Тут доповідач наголосила, що у 1917 році в губернії з’явилися шпигуни, які так і хотіли нашкодити оборонним та харчовим виробництвам. Як із ними боролися – незрозуміло, ось тільки страждали як завжди робітники. Так, їм забороняли самовільно залишати своє робоче місце, переходити з цеху до цеху без дозволу, не приймалася відмова від роботи у вихідні чи святкові дні, щоправда, за це була півторна оплата.
Третє. Національність. З документів випливає, що в Катеринославській губернії жило чимало німців. Так ось їм потрібно було зібрати чимало папірців про себе та своїх членів сім’ї, щоб довести за кого вони, і за кого були до 1914 року.
Четверте. Мова. Знову ж таки німці. З 1914 була заборона на вивіски, плакати, візитки, картки і т.д. німецькою мовою. Телеграми дозволялося писати лише мовами дружніх нам країн. З 1917 року заборонялося говорити німецькою, видавати газети цією мовою, писати листи тощо. За таке – посилання, або вищезгадане покарання.
П’яте. Боротьба зі спекуляцією. З 1915 року у губернії заборонили продавати товари першої необхідності за неофіційними цінами. До речі, до таких товарів тоді належали: борошно, м’ясо, хліб, сіль, цукор, чай, кава, мило, свічки, олія, рис, дрова, вугілля. Але, як вказують документи, спекулянти все ж таки знаходилися і встановлені ціни завищували. Також забороняли продавати продукти із незрозумілими назвами. Наприклад, кавказького брусничного листа, по суті, просто чаю. Це, якби в нас заборонили б сирний продукт або м’ясомісткий продукт, яким назвали дешеву ковбасу. Також був наказ на «зловмисну» відмову давати здачу дрібною монетою, потрібно було використати державні кредитні квитки.
Шосте. Алкоголь. У 1914 році, коли розпочалася Перша світова війна, в якій взяли участь 38 країн, заборонили продаж та вживання алкоголю. Не можна було пити в «громадських місцях у межах садибної осілості селищ та приміщень», з’являтися в цих місцях у нетверезому вигляді, закусочні та трактири теж не мали права продавати алкоголь, а якщо хтось побачив, мав «настукати» поліції. Не можна було продавати та пригощати спиртним військових. Єдине місце, де можна було купити міцні напої – аптеки, але й цю «лавочку прикрили» у 1915 році. До речі, в аптеках був досить непоганий асортимент алкогольних напоїв: коньяк, горілка, лікер, вино, хейліс. Заборонили та пити одеколон.
Сьоме. Поведінка під час війни. Як і зараз, тоді треба було бути уважним і не казати зайвого. У громадських місцях заборонялося в збудженій формі читати повідомлення з газет, щоб не сіяти паніку, а кореспондентам цих газет заборонялося давати занадто гучні заголовки, знову ж таки, щоб не сіяти паніку. У розмовах заборонено було обговорювати переміщення військ та техніки, якщо це повідомлення не було опубліковано в офіційних джерелах. Навіть забороняли тримати голубники, чи мало, на шпигунів працюватимуть. Та й заборонялися розваги. Так, на заводському клубі нинішньої «Каметсталі» висіла вивіска з написом «Танці у приміщенні заводського клубу не дозволятимуться до закінчення війни». Як бачимо, дуже багато схожого. І ніхто ніколи й уявити не міг, що зараз ми проводитимемо паралелі з війною 108-річної давнини. Але сподіватимемося, що скоро це все закінчиться нашою перемогою.
Про це повідомив міський голова Андрій Білоусов. Минулого року на баланс КП «Добробут» були передані…
11 травня до Дня матері Центральний міський парк Кам'янського запрошує наших любих матусь на святковий…
Про це повідомив міський голова Андрій Білоусов. "НЕК «Укренерго» повідомляє, що сьогодні, 08 травня, до…
Аварія сталася сьогодні, 8 травня, у Кам'янському, у селищі Будівельників. Дорожня пригода потрапила на камери…
Раді оголосити про старт конкурсу «Моя мама – найкраща»! Запрошуємо юних митців взяти участь у…
На Дніпропетровщині в День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій вшанували жертв війни.…