Цей рік залишиться у пам’яті містян як період, коли ми втратили так багато талановитих, видатних, шанованих кам’янчан. І ці втрати зовсім не пов’язані із війною, яка забрала життя десятків наших земляків. Так склалася доля, так розпорядився випадок, що серця цих людей перестали битися саме у 2022 році. Тож згадаймо та вшануймо тих, кого з нами поруч вже немає.
Вночі 4 січня перестало битися серце депутата міськради Валентини Іванівни Капінус.
Валентина Іванівна була депутатом міськради кілька скликань та запам’яталася багатьом кам’янчанам своєю активною життєвою позицією та захистом історичної правди. Чимало хорошого вона зробила і на своєму виборчому окрузі на Соцмісті. Світла пам’ять про Валентину Іванівну назавжди залишиться в серцях тих, кому пощастило її знати та з нею працювати.
1 лютого на 81-му році життя перестало битися серце тренера зі стрільби з лука Володимира Ілліча Домрачева.
Володимир Ілліч народився у Москві. У школі почав займатися спортивною гімнастикою та виконав норматив першого юнацького розряду. У 12 років він перейшов на фігурне катання. Беручи участь у першостях Москви у 1958/59 роках, В.Домрачев входив у дестяку найсильніших фігуристів. Далі була тренерська кар’єра та паралельне навчання.
У 1971 році його запросили до Дніпродзержинського спортклубу «Промінь» тренером з фігурного катання.
З 1980 року Домрачев працював директором ковзанки «Хімік». А за сумісництвом займався з двома групами фігуристів. 1995 року його запросили на роботу до Центру позашкільної роботи та дитячої творчості, де він працював до останнього дня свого життя.
2 лютого не стало директора Ліцею інформаційних технологій Сбоєвої Людмили Іванівни.
Людмила Іванівна Сбоєва керувала ліцеєм 35 років із 1986 року. Вона завжди намагалася створити комфортні умови для учнів та щодня працювала для розвитку закладу. Мала тісні та теплі стосунки з колективом, батьками та школярами. Професіоналізм Людмили Іванівни був відзначений на найвищих рівнях. Вона одержала звання: заслужений учитель України, почесний громадянин Кам’янського, переможець конкурсу «Директор XXI століття».
5 лютого 2022 року на 49-му році життя раптово помер депутат Кам’янської районної ради, член партії «Європейька Солідарність», директор ТОВ «ЮГ-1» Богомаз Тарас Володимирович.
Все його життя було пов’язане з рідним містом Кам’янське та селищем Карнаухівка зокрема. Займаючи активну позицію, Тарас Володимирович чимало зусиль доклав для вирішення проблем благоустрою. До нього звертались за допомогою та підтримкою. Він відомий своєю благочинною діяльністю.
У ніч на 12 лютого пішов із життя ректор Дніпровського державного технічного університету Олександр Миколайович Коробочка.
Упродовж більше ніж сорока років життя Олександра Миколайовича було нерозривно пов’язане з університетом та нашим містом. Він активно займався науковою та громадською діяльністю, був добропорядною те енергійною людиною, чудовим педагогом та професійним керівником.
Олександр Миколайович Коробочка народився 1 січня 1953 року м. Алі-Байрамни (Азербайджан). У 1975 році закінчив Дніпродзержинський індустріальний інститут за спеціальністю «Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти». У 1985 році захистив кандидатську дисертацію, у 1996 році – докторську. Працював на посадах – професора кафедри машинобудування, декана механічного факультету, завідувача кафедрою автомобілів та автомобільного господарства, проректора з навчальної роботи.
8 липня 2014 року Олександр Миколайович був призначений ректором Дніпродзержинського державного технічного університету
Також Коробочка Олександр Миколайович був депутатом міської ради кількох скликань, головою постійної комісії з питань освіти, культури, молоді та спорту міської ради, мав звання «Заслужений працівник освіти України», нагороджений нагрудним знаком «Відмінник освіти України» та відзнакою міського голови «За заслуги перед містом» II та ІІІ ступеня.
5 квітня помер Микола Демидович Дерев’янко, який понад 35 років був незмінним головним інженером ДПІ «Дніпродзержинськгромадянпроект».
Життєвий шлях Миколи Демидовича – зразок людської гідності, працьовитості, уміння толерантно працювати із трудовим колективом та керівництвом міста.
16 квітня на 75-му році життя покинув цей світ наш земляк, краєзнавець, великий друг бібліотеки ім. Шевченка, непересічна особистість Юрій Антонович Питель.
19 квітня зупинилося серце чудової людини, талановитого педагога, директора департаменту з гуманітарних питань міської ради Онищенко Тетяни Яківни.
Усе своє життя Тетяна Яківна присвятила вихованню підростаючого покоління, підтримці талановитої молоді та розвитку освітньої галузі міста. Вона вміла згуртувати освітянську спільноту, підтримати та власним прикладом наставити на постійний розвиток та самовдосконалення. Від самого початку повномасштабної війни вона особисто та уся освітянська галузь долучилися до допомоги Збройним силам України, територіальній обороні та постраждалим унаслідок бойових дій.
Онищенко Тетяна Яківна народилася 7 вересня 1959 року на Кіровоградщині. У 1981 році закінчила Дніпропетровський державний університет, мала майже сорокарічний стаж педагогічної діяльності. З 2003 по 2016 роки очолювала середню загальноосвітню школу №25. Упродовж 2008-2010 років була заступником міського голови. З 2016 обіймала посаду директора департаменту з гуманітарних питань міської ради.
Тетяна Яківна була неодноразовим переможцем у різноманітних всеукраїнських конкурсах: «Директор ХХІ століття», «Школа ХХІ століття», «Педагогічні здобутки освітян Дніпропетровщини», щорічно презентувала освіту міста на міжнародних виставках «Сучасні заклади освіти» та «Інноватика в сучасній освіті».
Діяльність Тетяни Яківни була відзначена Подякою Міністерства освіти і науки України, Подякою Асоціації «Відроджені гімназії України», подяками міського голови, нагрудними знаками «За заслуги перед містом» ІІІ, ІІ та І ступенів, «Відзнака міського голови», численними грамотами та подяками Дніпропетровської обласної ради та департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації .
9 червня стало відомо, що на 67-му році пішов із життя корінний кам’янчанин, доктор філологічних наук, професор, академік Академії наук вищої освіти України Шепель Юрій Олександрович. З 2001 року близько 10 років він очолював кафедру української мови та перекладу зі слов’янських мов у Дніпровському державному технічному університеті.
Народився Юрій Олександрович 5 лютого 1956 р. у м. Дніпродзержинську (нині – Кам’янське). У 1981 р. закінчив із відзнакою Дніпропетровський державний університет за спеціальністю «Філолог», за спеціальністю – викладач російської мови та літератури. У 1989 р. в Інституті російської мови АН СРСР захистив кандидатську дисертацію, у 2009 р. в Інституті мовознавства імені О.О. Потебні НАН України – докторську дисертацію.
Працював у Слов’янському державному педагогічному інституті, потім завідувачем навчальної частини у школах Дніпродзержинська. Довгий час викладав у Дніпродзержинському державному технічному університеті, обіймав посади завідувача кафедри іноземних мов та перекладу, кафедр української мови та перекладу зі слов’янських мов, перекладу іноземних мов.
22 червня пішов із життя Раміл Гасанович Алієв.
У Кам’янському він став добре відомим на початку 1990-х років, коли зі співробітника індустріального інституту перетворився на бізнесмена, директора ресторану «Хан» на проспекті Леніна (нині – Свободи), представника нашої країни у спільному турецько-українському підприємстві «Джихан Ексім». Тоді Раміл Гасанович мав чималий авторитет у городян, багато хто із задоволенням відвідував його ресторан.
Був відомий він і громадською діяльністю – спочатку як депутат міської ради, потім – як меценат та спонсор багатьох починань та благодійних акцій. В останні роки багато в чому завдяки його зусиллям у нашому місті оформилася та почала активно працювати мусульманська громада, з’явилася будівля мечеті на вулиці Москворецькій.
Багато хто запам’ятав його як добру, чуйну і по-справжньому позитивну людину, з великою душею та кавказьким хлібосольством.
7 липня на 75-му році пішов із життя легенда волейболу Кам’янського Петро Васильович Гричук. Він усе своє життя присвятив цьому виду спорту та виховав не одне покоління відмінних спортсменів.
Петро Гричук до останнього дня працював у Наддніпрянському державному металургійному коледжі. Упродовж 42 років він тренував волейбольні команди цього навчального закладу. З ним у різні роки команди ставали чотириразовими чемпіонами України серед колективів металургійної галузі. А ще Петро Васильович був тренером волейбольних ветеранських команд міста. Довгий час він очолював міську федерацію волейболу.
31 серпня пішов з життя відомий спортивний діяч Кам’янського Костянтин Тимченко.
Костянтин Тимченко був віце-президентом Української спортивної федерації козацького двобою, керівником Дніпропетровського обласного осередку, керівником відділення козацького двобою у ДЮСШ №1, суддею міжнародної категорії
19 вересня пішов у засвіти Микола Семенович Конох – доктор філософських наук, кандидат історичних наук, професор, український вчений, який зосередив свій науковий пошук на сфері соціальної філософії, філософії освіти та правознавства.
У 1973 р. він закінчив історичний факультет Дніпропетровського державного університету, у 1997 – юридичний факультет Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка. З 1977 р. Микола Семенович працював у Дніпродзержинському державному технічному університеті: асистентом, старшим викладачем, доцентом (1989 р.), завідуючим підготовчим відділенням, проректором (1991–1996 рр.). З вересня 2003 р. – завідувач кафедри «Історія України, українознавство і правознавство», декан економічного факультету (2003–2004 рр.), декан факультету соціології та філології (2005-2010) і завідувач кафедри «Філософії та права». Микола Семенович викладав в університеті різні дисципліни. А ще – це був справжній патріот України, який відчував її душею і серцем, вболівав за її долю та майбутнє.
27 вересня перестало битися серце Олени Міхолажиної.
Олена багато років працювала в рекламі та журналістиці Кам’янського, була головним редактором газет «Мій Дніпродзержинськ» та «Событие».
