Карти, гроші, два терміни… До ювілею почесного громадянина Кам’янського

Сьогодні, 9 серпня – 85-річний ювілей екс-президента України Леоніда Кучми. Він не тільки наш земляк, – хоч народився на Чернігівщині, більша частина його життя пов’язана з Придніпровським краєм, – але  є почесним громадянином нашого міста. А глав держав серед них не так вже й багато. Крім Леоніда Даниловича, котрого призначили почесним дніпродзержинцем у 2000 р., напередодні святкування 250-річчя міста, ще його казахський колега Нурсултан Назарбаєв.  Обидва президенти брали участь в святкуванні ювілею міста 23 роки тому, разом відкривали пам’ятник Кобзареві, садили символічне дерево дружби.  
Також Кучма є єдиним з шести українських президентів, котрому пощастило   відбути аж два терміни повноважень. А враховуючи, що двом – не вдалось добути й першої каденції, це рекорд політичного довгожительства. Отже з 32 років існування незалежної України, понад третина – більше десяти років пройшла під владою Кучми. То ж його внесок є найбільшим у формування молодої держави, конструювання  її моделей і форм.
Колишній інженер зумів спроектувати державну машину не надто привабливою,  зручною й ефективною. Зате міцною, як панцир броненосця – у протидії внутрішнім змінам, спробам реформ і модернізації.  За Кучми сформувалася та архітектура влади й бізнесу в Україні, яка майже не зазнала змін і досі – не зважаючи на два Майдани, вісім років АТО і півтора роки  повномасштабної кровопролитної війни. Звичайно, не можна звинувачувати одногоДаниловича, – «заслуги» його попередника  й  наступників в тому що «маємо, те що маємо» – заслуговують окремої персональної оцінки.  Але обмежений обсяг  статті змушує зосередитись на персоні ювіляра.
Отже, Леонід Кучма народився 9 серпня 1938 року в селі Чайкине Чернігівської обл. Мати працювала в колгоспі, батько був лісником. З початком війни його  мобілізували, у лютому 1942 р. Данило Кучма помер у шпиталі  в Новгородській області. Його рідні дізнались про це лише  в 1996 р., до того він вважався  зниклим безвісти.

Ракетний старт
У 1955 р. Леонід вступив на фізтех Дніпропетровського університету. За словами Кучми, до того він ніколи не бачив трамваю. Втім,  метикуватий  парубок, успішно адаптувався у великому місті завдяки комунікабельності,  і таким вмінням, як  спів під гітару, та… майстерна гра в карти. Преферанс забезпечував йому непогану прибавку до стипендії, згодом до – скромної зарплати інженера.  «Я грав так, що зі мною за стіл боялися сідати», – хвалився Данилович вже у статусі президента. Й доводив:  «Преферанс тренує пам’ять, виробляє стратегічне мислення, здатність до комбінаторики, складних багатоходівок, розумного ризику».  Але при цьому скромно опускав той факт, що з юридичної точки зору він вже в юності постійно порушував закон, – в СРСР азартні ігри були суворо заборонені, за їх організацію передбачався значний термін ув’язнення.
Після університету Кучму взяли  інженером-механіком на Південний машинобудівний завод, де масово виготовляли ракети. Там Леонід познайомився з Людмилою, прийомною донькою заступника головного інженера заводу Геннадія Туманова.  Вони побрались у  1961 р., у 1970 році народилась  донька Олена.  Першим її чоловіком був Ігор Франчук – голова «Чорноморнафтогазу», син прем’єр-міністра АР Крим. У шлюбі народився син Роман. Другим чоловіком Олени став мільярдер Віктор Пінчук. У них народилися дві дочки – Катерина та Вероніка.
Після одруження  кар’єра молодого спеціаліста пішла вгору. У 28 років він став керівником випробувань на Байконурі. У тривалих відрядженнях  його гітарно-картярські таланти, плюс великий досвід організації застіль, виявились дуже затребуваними. Продвинувся він і по партійній лінії –  у 1976 р. стає секретарем парткому Південмашу, членом ЦК КПУ, делегатом з’їздів КПРС.   У 1986 р. Кучму призначають генеральним директором ПМЗ. У 1990 року він стає народним депутатом УРСР, за два роки неформальна фракція «червоних директорів» просуває його на посаду прем’єр-міністра України. Причому, з нечуваними повноваженнями, зокрема, правом видавати прирівняні до законів декрети та призначати керівників регіонів.
1994 року Леонід Кучма став президентом України, перемігши в другому турі Л. Кравчука з  результатом 52,15%. Керівником його виборчої кампанії був відомий українофоб Дмитро Табачник, і проходила вона під гаслом зближення з росією. У листопаді 1999-го його переобрали на другий термін. Друга «п’ятирічка Кучми» ознаменувалася хвилею  гучних скандалів. «Касетна епопея» і вбивство Гонгадзе, потужні акції протесту «Україна без Кучми» і спроби імпічменту опустили залишки рейтингу Кучми нижче плінтусу.

Мистецтво вчасно піти 
Здавалось, він усім набрид – населенню, котре  бачило реальні результати десятирічного кучмівського господарювання – масове зубожіння людей на фоні стрімкого збагачення купки новоявлених олігархів. Заходу, невдоволеному тотальною корупцією, що стала суттю його правління. Показовим в цьому плані став продаж у 2004 р. металургійного гіганта «Криворіжсталь» бізнес -дуету у складі зятя президента В. Пінчука і Р. Ахметова (котрий  згідно чуток, теж має з ним якісь родинні зв’язки), за 800 млн. доларів. Через рік, вже за президента В. Ющенка, угоду було скасовано, завод продали міжнародному концерну  Mittal Steel, за 4,8 млрд. доларів – на 500% більше ціни «для своїх».
Росіян, налаштованих якнайшвидше поглинути Україну разом з сусідніми країнами, і перетравити в імперському шлунку в єдиний, хай і вкрай малоапетиний продукт, – почала дратувати обережність Кучми. Точніше, небажання ділитись з кимось національними ресурсами, що утримувало його від повної інтеграції в союзну державу. Звідси й проблеми у відносинах зі східним сусідом – торгові війни, темна історія зі збитим російським Ту-154 над Чорним морем 2001 р.,  конфлікт за острів Тузла 2003 року,  що став репетицією захоплення росіянами Криму.
Слід віддати належне: звичка наперед прораховувати ходи допомогла Кучмі прийняти вірне рішення і не піти на чергові президентські вибори. Хоча ще в жовтні 2003 р. Конституційний суд ухвалив лакейське рішення – якщо Леонід Данилович схочуть, – то можуть собі йти на третій термін. Конституцією це заборонено, але просто скажемо, що перша каденція – не рахується…
Вистачило йому глузду й під час Помаранчевої революції, що стала продовженням виборів 2004 року, не піти по жорстокому сценарію, як це сталось під час  Євромайдану, хоч його до цього активно підштовхували і невдаха виборів В. Янукович, і московські партнери. Кучма зміг стати над поєдинком двох Вікторів, і попри шлейф політичних і корупційних скандалів, забезпечити собі роль аксакала й арбітра нації. Багато років він очолював  тристоронню групу з врегулювання конфлікту на Донбасі, щоправда, без особливих результатів.
Після вторгнення росії в Україну, Кучма рішуче засудив агресорів.  За тиждень до нападу він разом двома іншими екс-президентами Кравчуком і Ющенком  звернувся до країн – підписантів Будапештського меморандуму із закликом  довести, що документ «не був просто обманом». Подальші події засвідчили, що це саме так і є. Підписаний у грудні 1994 р. документ про добровільну відмову України від ядерного арсеналу в обмін на гарантії безпеки з боку США, Британії, росії, і згодом «примкнувших» Франції й Китаю, виявився з категорії «обіцяти – не значить одружуватись».
Кілька років тому Кучма визнав Будапештський меморандум однією з основних помилок, допущених  за часів незалежності.  «Ми  – і я, і попередня влада, яка розробляла цей документ – виявилися не готовими до того, що у світовій політиці такого рівня обіцянки можуть бути порожніми, що можливі такі лицемірство та цинізм».
При цьому він не згадав про іншу давню історію, що з початком війни  набула скандальної актуальності. Мова йде про передачу у 2000 р. Україною  росії  близько 600 балістичних ракет Х-55,  здатних нести ядерні боєголовки, плюс кількадесят стратегічних бомбардувальників Ту-160 та Ту-95МС.  За це росіяни списали борг за газ у 275 млн. дол. З лютого 2022 р. рашисти обстрілюють наші міста ракетами, в тому числі модифікованими Х-55, запускаючи їх і з колишніх наших бомбардувальників.
Можливо, щоб уникнути незручних  питань, другий президент рік тому зник з медійного поля.  Останнє інтерв’ю  Кучма дав у серпні 2022 року ВВС.  У ньому він провів аналогії між діями фашистів і рашистів, висловив впевненість у перемозі України, її майбутнього  відродження та членства в ЄС і НАТО. Востаннє ж в поле зору ЗМІ Кучма потрапив місяць тому – його помітили  на Лазурному березі Франції, де знаходиться маєток його зятя. Причому з палицями для скандинавської ходьби в руках – схоже, наш почесний земляк дбає про спортивну форму.